як у цей сонячний день
щось може влучити
у твій дім крім проміння?
він надійно лежить
на дні спільного неба
хитається на межі
слів і великого болю
просто зараз
ракета перекинулась
на синицю:
вона сідає на дах
і хрипко цвірінькає
про своє.
повернення
а потім ми повернулися в дім,
який нас чекав.
і це було найдивовижніше з див:
хто звелів йому хитко стояти
на крихкій камінній долоні?
чому він не розщепився зсередини
у простиглий каркас із цегли,
щойно ми вийшли за межі,
забравши своє густе мовчання,
спаковане в коробки з нової пошти?
чому підлога лащиться так,
ніби нічого не сталося,
а фіранки торкаються обличчя й рук,
мов тюлеві кішки хвостами з мережива?
цей дім урчить, самотній-голодний,
ніби радіє, що знайшов дорогу до нас;
плекавши наш відгомін, кімнати
обійняли собою наші речі й риси.
і ми посадили наші змертвілі тіла
за теплий обідній стіл,
поклали їх у шепіт води у ванній,
щоби опісля скрутитися
в утробній темряві ліжка
з надією народитися
вранці.
щось може влучити
у твій дім крім проміння?
він надійно лежить
на дні спільного неба
хитається на межі
слів і великого болю
просто зараз
ракета перекинулась
на синицю:
вона сідає на дах
і хрипко цвірінькає
про своє.
повернення
а потім ми повернулися в дім,
який нас чекав.
і це було найдивовижніше з див:
хто звелів йому хитко стояти
на крихкій камінній долоні?
чому він не розщепився зсередини
у простиглий каркас із цегли,
щойно ми вийшли за межі,
забравши своє густе мовчання,
спаковане в коробки з нової пошти?
чому підлога лащиться так,
ніби нічого не сталося,
а фіранки торкаються обличчя й рук,
мов тюлеві кішки хвостами з мережива?
цей дім урчить, самотній-голодний,
ніби радіє, що знайшов дорогу до нас;
плекавши наш відгомін, кімнати
обійняли собою наші речі й риси.
і ми посадили наші змертвілі тіла
за теплий обідній стіл,
поклали їх у шепіт води у ванній,
щоби опісля скрутитися
в утробній темряві ліжка
з надією народитися
вранці.