RanGe_LoveR
Пользователь
За останні півроку ми вже двічі чули про шатдаун уряду США, а отже, треба розібратись, що це таке і чому воно взагалі відбувається. Терпіти Трампа нам ще 4 роки, і вірогідно, це далеко не останній епізод, коли уряд США наблизиться до зупинки.
Якщо бути точним, то в цей раз уряд зупинився, вперше з 2019 року (саме так, коли Трамп вперше очолив Білий Дім), але на цей раз тривалість шатдауну була близько 12 годин, і більшість американців про нього дізнались з новин.
Що взагалі таке "шатдаун"? Уявіть: настає новий фіскальний рік, а закон про фінансування федерального уряду не ухвалено. І тоді – хоба! Фінансування державних установ просто припиняється. Працівники йдуть у неоплачувану відпустку, служби зупиняються, і лише ті, хто відповідає за безпеку держави, людей та майна, продовжують працювати.
Фактично, шатдаун – це суто американське явище. В інших демократичних країнах, якщо парламент не схвалює бюджет, уряд просто подає у відставку або оголошуються нові вибори. Навіть у інших президентських системах, як-от у Бразилії, є механізми, які дозволяють уникати такого колапсу.
Чому ж так? На мою думку, все пов'язано з особливостями американської політичної системи, зокрема з жорстким розподілом влади між законодавчою та виконавчою гілками. У парламентських системах уряд формується з представників більшості в парламенті, тому конфлікти щодо бюджету виникають рідше. В США ж президент і Конгрес можуть представляти різні політичні партії, що створює підґрунтя для конфліктів.
Крім того, американська політична система заохочує використання шатдауну як інструменту тиску. Коли одна політична сила контролює Конгрес, а інша - Білий дім, загроза шатдауну стає зброєю в політичній боротьбі. І, на жаль, ця зброя часто використовується без огляду на наслідки для звичайних громадян.
Посилення політичної поляризації в США за останні кілька десятиліть зробило компроміси все більш складними. Якщо раніше демократи і республіканці могли знайти спільну мову з ключових питань, то сьогодні вони часто займають діаметрально протилежні позиції. Це робить переговори щодо бюджету особливо складними і збільшує ймовірність шатдауну.
До речі, так було не завжди. Шатдауни почали відбуватися тільки з 1980 року, після того як генеральний прокурор Бенджамін Сівілетті заборонив держустановам працювати без затвердженого бюджету. З того часу кожен серйозний фінансовий розрив призводить до закриття уряду. До цього моменту державні установи просто продовжували працювати, навіть якщо фінансування офіційно не було затверджено.
В більшості випадків, ситуація не заходить далі дедлайнів по ухваленню бюджету, і фактично є періодом перемовин між демократами та республіканцями, під час яких вирішується, хто і на що обміняє свій голос. Але історія знає і реальні випадки шатдаунів, коли президент та представники конгресу так і не змогли домовитись.
Якщо справа таки доходить до зупинки, як правило, це тягне за собою відчутні наслідки як для економіки США, так і для пересічних громадян країни. Під час кризи 2013 року економіка США втратила приголомшливі $24 млрд, а річний ВВП знизився на 0,6%. Це неймовірні цифри для економіки такого масштабу.
Коли настає шатдаун, закриваються національні парки та музеї, сотні тисяч працівників йдуть у неоплачувану відпустку, і загальне економічне зростання сповільнюється. Правда, є служби, які продовжують функціонувати: армія, поліція, федеральні лікарні, поштова служба USPS (в неї окреме фінансування), а також Конгрес і президент, бо їхні зарплати захищені законом (ця ситуація мені нагадала наші реалії, бюджет бюджетом, а власні зарплати убезпечені від будь-яких ризиків).
Розглянемо конкретніше, як шатдаун впливає на життя звичайних американців: Перш за все, затримка виплат заробітної плати для федеральних працівників. Під час шатдауну 2018-2019 років понад 800 тис. американців не отримували зарплату. Деякі з них продовжували працювати без оплати (зокрема персонал аеропортів, співробітники ФБР), інші були відправлені в неоплачувану відпустку.
По-друге, зупинка багатьох державних послуг. Під час шатдауну закриваються національні парки та музеї, які є важливою частиною туристичної індустрії. Так, під час шатдауну 2013 року Національний парк Єллоустоун втрачав близько $500 тис. щоденно через відсутність туристів.
По-третє, затримка видачі різноманітних дозволів та ліцензій, затримується видача паспортів, віз, дозволів на будівництво, ліцензій на продаж алкоголю тощо. Це створює проблеми не лише для громадян, але й для бізнесу.
Важливим наслідком є зниження довіри до державних інституцій. Коли громадяни бачать, що держава не може ефективно вирішувати свої внутрішні проблеми, вони починають сумніватися в її здатності вирішувати більш глобальні виклики.
Звісно, шатдауни мають суттєвий вплив на фінансові ринки, адже вони створюють невизначеність, що призводить до підвищеної волатильності. Під час шатдауну 2013 року, який тривав 16 днів, S&P 500 втратив близько 4%, а загальні економічні втрати оцінювались в $24 млрд.
Ще одним прикладом є шатдаун за президентства Трампа у 2018-2019 роках, який тривав цілих 35 днів, а S&P 500 втратив близько 0.4%. Goldman Sachs оцінили, що цей шатдаун знизив ВВП США на 0.2% за кожні два тижні.
Цікаво, що в середньому, під час шатдаунів ринки тенденційно падають, але після їх завершення зазвичай спостерігається відновлення. LPL Financial провела аналіз 21 шатдауну і виявила, що середній спад S&P 500 під час шатдаунів становив близько 0.4%, а медіанний показник близький до нуля. Фактично, ринки певною мірою "призвичаїлись" до цих подій.
На мою особисту думку, формат діалогу між політичними силами під час шатдаунів фактично є прикладом "цивілізованої корупції", коли кожна зі сторін використовує бюджетний процес для лобіювання власних інтересів. Це система, де корупція реалізується не через кейси з грошима, а через підписи і голоси, адже коли республіканці блокують фінансування якоїсь важливої для демократів програми, вони фактично кажуть: "Ми дамо вам гроші на ваші проєкти, якщо ви дасте нам те, що ми хочемо – ваші голоси".
Наприклад, під час шатдауну 2018-2019 років Трамп фактично шантажував демократів: або вони погоджуються на фінансування стіни на кордоні з Мексикою, або уряд не працюватиме. Те саме стосується і суперечок щодо підтримки України в 2024-2025 роках. Республіканці фактично говорили: "Ми підтримаємо фінансування для України, якщо ви погодитеся на наші умови щодо міграційної політики".
За всю історію США було кілька затяжних шатдаунів, і кожен з них мав свої особливості та наслідки, тож, розглянемо найдовші з них, що не могли поділити конгресмени?
У 1995-1996 роках протистояння між президентом Біллом Клінтоном і спікером Палати представників Ньютом Гінгрічем тривало 21 день. Республіканці хотіли скоротити витрати на соціальне забезпечення та охорону здоров'я, а Клінтон відмовлявся підписувати такий бюджет.
Це був перший серйозний шатдаун, який показав, як політичні розбіжності можуть паралізувати роботу державних установ. Цікаво, що саме цей шатдаун став поворотним моментом для політичної кар'єри Гінгріча. Багато американців звинуватили саме республіканців у безвідповідальності, що згодом вплинуло на результати виборів до Конгресу 1998 року. Цей випадок добре ілюструє дієвість та наслідки використання шатдауну як політичного інструменту.
У 2013 році 16-денний шатдаун стався через спробу республіканців заблокувати фінансування програми Obamacare. Це була одна з найбільш суперечливих реформ адміністрації Обами, і республіканці використовували всі можливі інструменти, щоб завадити її впровадженню.
Шатдаун 2013 року був особливо драматичним, оскільки він збігся з дебатами щодо підвищення ліміту державного боргу. Якщо шатдаун — це зупинка роботи уряду через відсутність фінансування, то перевищення ліміту державного боргу могло б призвести до дефолту США, що мало б катастрофічні наслідки для світової економіки. Тому ставки в цьому протистоянні були особливо високими.
А найдовший в історії шатдаун (35 днів) відбувся в 2018-2019 роках, коли Трамп вимагав фінансування стіни на кордоні з Мексикою, а демократи в Конгресі відмовлялися це підтримати. Тут варто зазначити, що після закінчення шатдауну Конгрес ухвалив закон про виплату зарплати всім федеральним працівникам, які постраждали від шатдауну, включаючи тих, хто був у неоплачуваній відпустці.
Нещодавні шатдауни 2024-2025 років були пов'язані з суперечками щодо фінансування соціальних програм, оборони та реформ охорони здоров'я. Гострим було й питання підтримки України, яке фактично розкололо політичний ландшафт США. У 2024 році вдалося уникнути закриття уряду завдяки ухваленню короткострокового закону про фінансування. У січні 2025 року ситуація знову загострилася через вимоги скоротити витрати на соціальні програми.
Закриття уряду – це не просто технічний збій у фінансуванні, а серйозна політична та економічна проблема, яка відображає глибокі розбіжності між двома партіями США. Це явище має значний вплив на державне управління, економіку та життя громадян, і кожне нове закриття тільки посилює дебати щодо необхідності реформування бюджетного процесу в США.
І хоча наш "новий" шатдаун протримався всього близько 12 годин, важливим є те, що Трампу знадобилось на це всього 1,5 місяці. А в контексті того, що найдовший шатдаун в історії США відбувався саме за його першого терміну, події сьогодення цілком можуть свідчити про демонстрацію Трампом готовності діяти рішуче для досягнення своїх цілей, навіть якщо це вимагатиме зупинки уряду.
Якщо бути точним, то в цей раз уряд зупинився, вперше з 2019 року (саме так, коли Трамп вперше очолив Білий Дім), але на цей раз тривалість шатдауну була близько 12 годин, і більшість американців про нього дізнались з новин.
Що взагалі таке "шатдаун"? Уявіть: настає новий фіскальний рік, а закон про фінансування федерального уряду не ухвалено. І тоді – хоба! Фінансування державних установ просто припиняється. Працівники йдуть у неоплачувану відпустку, служби зупиняються, і лише ті, хто відповідає за безпеку держави, людей та майна, продовжують працювати.
Фактично, шатдаун – це суто американське явище. В інших демократичних країнах, якщо парламент не схвалює бюджет, уряд просто подає у відставку або оголошуються нові вибори. Навіть у інших президентських системах, як-от у Бразилії, є механізми, які дозволяють уникати такого колапсу.
Чому ж так? На мою думку, все пов'язано з особливостями американської політичної системи, зокрема з жорстким розподілом влади між законодавчою та виконавчою гілками. У парламентських системах уряд формується з представників більшості в парламенті, тому конфлікти щодо бюджету виникають рідше. В США ж президент і Конгрес можуть представляти різні політичні партії, що створює підґрунтя для конфліктів.
Крім того, американська політична система заохочує використання шатдауну як інструменту тиску. Коли одна політична сила контролює Конгрес, а інша - Білий дім, загроза шатдауну стає зброєю в політичній боротьбі. І, на жаль, ця зброя часто використовується без огляду на наслідки для звичайних громадян.
Посилення політичної поляризації в США за останні кілька десятиліть зробило компроміси все більш складними. Якщо раніше демократи і республіканці могли знайти спільну мову з ключових питань, то сьогодні вони часто займають діаметрально протилежні позиції. Це робить переговори щодо бюджету особливо складними і збільшує ймовірність шатдауну.
До речі, так було не завжди. Шатдауни почали відбуватися тільки з 1980 року, після того як генеральний прокурор Бенджамін Сівілетті заборонив держустановам працювати без затвердженого бюджету. З того часу кожен серйозний фінансовий розрив призводить до закриття уряду. До цього моменту державні установи просто продовжували працювати, навіть якщо фінансування офіційно не було затверджено.
В більшості випадків, ситуація не заходить далі дедлайнів по ухваленню бюджету, і фактично є періодом перемовин між демократами та республіканцями, під час яких вирішується, хто і на що обміняє свій голос. Але історія знає і реальні випадки шатдаунів, коли президент та представники конгресу так і не змогли домовитись.
Якщо справа таки доходить до зупинки, як правило, це тягне за собою відчутні наслідки як для економіки США, так і для пересічних громадян країни. Під час кризи 2013 року економіка США втратила приголомшливі $24 млрд, а річний ВВП знизився на 0,6%. Це неймовірні цифри для економіки такого масштабу.
Коли настає шатдаун, закриваються національні парки та музеї, сотні тисяч працівників йдуть у неоплачувану відпустку, і загальне економічне зростання сповільнюється. Правда, є служби, які продовжують функціонувати: армія, поліція, федеральні лікарні, поштова служба USPS (в неї окреме фінансування), а також Конгрес і президент, бо їхні зарплати захищені законом (ця ситуація мені нагадала наші реалії, бюджет бюджетом, а власні зарплати убезпечені від будь-яких ризиків).
Розглянемо конкретніше, як шатдаун впливає на життя звичайних американців: Перш за все, затримка виплат заробітної плати для федеральних працівників. Під час шатдауну 2018-2019 років понад 800 тис. американців не отримували зарплату. Деякі з них продовжували працювати без оплати (зокрема персонал аеропортів, співробітники ФБР), інші були відправлені в неоплачувану відпустку.
По-друге, зупинка багатьох державних послуг. Під час шатдауну закриваються національні парки та музеї, які є важливою частиною туристичної індустрії. Так, під час шатдауну 2013 року Національний парк Єллоустоун втрачав близько $500 тис. щоденно через відсутність туристів.
По-третє, затримка видачі різноманітних дозволів та ліцензій, затримується видача паспортів, віз, дозволів на будівництво, ліцензій на продаж алкоголю тощо. Це створює проблеми не лише для громадян, але й для бізнесу.
Важливим наслідком є зниження довіри до державних інституцій. Коли громадяни бачать, що держава не може ефективно вирішувати свої внутрішні проблеми, вони починають сумніватися в її здатності вирішувати більш глобальні виклики.
Звісно, шатдауни мають суттєвий вплив на фінансові ринки, адже вони створюють невизначеність, що призводить до підвищеної волатильності. Під час шатдауну 2013 року, який тривав 16 днів, S&P 500 втратив близько 4%, а загальні економічні втрати оцінювались в $24 млрд.
Ще одним прикладом є шатдаун за президентства Трампа у 2018-2019 роках, який тривав цілих 35 днів, а S&P 500 втратив близько 0.4%. Goldman Sachs оцінили, що цей шатдаун знизив ВВП США на 0.2% за кожні два тижні.
Цікаво, що в середньому, під час шатдаунів ринки тенденційно падають, але після їх завершення зазвичай спостерігається відновлення. LPL Financial провела аналіз 21 шатдауну і виявила, що середній спад S&P 500 під час шатдаунів становив близько 0.4%, а медіанний показник близький до нуля. Фактично, ринки певною мірою "призвичаїлись" до цих подій.
На мою особисту думку, формат діалогу між політичними силами під час шатдаунів фактично є прикладом "цивілізованої корупції", коли кожна зі сторін використовує бюджетний процес для лобіювання власних інтересів. Це система, де корупція реалізується не через кейси з грошима, а через підписи і голоси, адже коли республіканці блокують фінансування якоїсь важливої для демократів програми, вони фактично кажуть: "Ми дамо вам гроші на ваші проєкти, якщо ви дасте нам те, що ми хочемо – ваші голоси".
Наприклад, під час шатдауну 2018-2019 років Трамп фактично шантажував демократів: або вони погоджуються на фінансування стіни на кордоні з Мексикою, або уряд не працюватиме. Те саме стосується і суперечок щодо підтримки України в 2024-2025 роках. Республіканці фактично говорили: "Ми підтримаємо фінансування для України, якщо ви погодитеся на наші умови щодо міграційної політики".
За всю історію США було кілька затяжних шатдаунів, і кожен з них мав свої особливості та наслідки, тож, розглянемо найдовші з них, що не могли поділити конгресмени?
У 1995-1996 роках протистояння між президентом Біллом Клінтоном і спікером Палати представників Ньютом Гінгрічем тривало 21 день. Республіканці хотіли скоротити витрати на соціальне забезпечення та охорону здоров'я, а Клінтон відмовлявся підписувати такий бюджет.
Це був перший серйозний шатдаун, який показав, як політичні розбіжності можуть паралізувати роботу державних установ. Цікаво, що саме цей шатдаун став поворотним моментом для політичної кар'єри Гінгріча. Багато американців звинуватили саме республіканців у безвідповідальності, що згодом вплинуло на результати виборів до Конгресу 1998 року. Цей випадок добре ілюструє дієвість та наслідки використання шатдауну як політичного інструменту.
У 2013 році 16-денний шатдаун стався через спробу республіканців заблокувати фінансування програми Obamacare. Це була одна з найбільш суперечливих реформ адміністрації Обами, і республіканці використовували всі можливі інструменти, щоб завадити її впровадженню.
Шатдаун 2013 року був особливо драматичним, оскільки він збігся з дебатами щодо підвищення ліміту державного боргу. Якщо шатдаун — це зупинка роботи уряду через відсутність фінансування, то перевищення ліміту державного боргу могло б призвести до дефолту США, що мало б катастрофічні наслідки для світової економіки. Тому ставки в цьому протистоянні були особливо високими.
А найдовший в історії шатдаун (35 днів) відбувся в 2018-2019 роках, коли Трамп вимагав фінансування стіни на кордоні з Мексикою, а демократи в Конгресі відмовлялися це підтримати. Тут варто зазначити, що після закінчення шатдауну Конгрес ухвалив закон про виплату зарплати всім федеральним працівникам, які постраждали від шатдауну, включаючи тих, хто був у неоплачуваній відпустці.
Нещодавні шатдауни 2024-2025 років були пов'язані з суперечками щодо фінансування соціальних програм, оборони та реформ охорони здоров'я. Гострим було й питання підтримки України, яке фактично розкололо політичний ландшафт США. У 2024 році вдалося уникнути закриття уряду завдяки ухваленню короткострокового закону про фінансування. У січні 2025 року ситуація знову загострилася через вимоги скоротити витрати на соціальні програми.
Закриття уряду – це не просто технічний збій у фінансуванні, а серйозна політична та економічна проблема, яка відображає глибокі розбіжності між двома партіями США. Це явище має значний вплив на державне управління, економіку та життя громадян, і кожне нове закриття тільки посилює дебати щодо необхідності реформування бюджетного процесу в США.
І хоча наш "новий" шатдаун протримався всього близько 12 годин, важливим є те, що Трампу знадобилось на це всього 1,5 місяці. А в контексті того, що найдовший шатдаун в історії США відбувався саме за його першого терміну, події сьогодення цілком можуть свідчити про демонстрацію Трампом готовності діяти рішуче для досягнення своїх цілей, навіть якщо це вимагатиме зупинки уряду.
