RanGe_LoveR
Пользователь
Цикли... Цикли поведінкові, економічні, боргові та багато інших. Досить різні поняття, які все ж мають кілька спільних рис, зокрема прояв у повторенні певної послідовності дій до досягнення визначеної мети. Наприклад, поведінковий цикл можна описати підйомом ейфорії та жадібності учасників ринку до діапазону екстремальних значень, що через певний проміжок часу змінюється переходом у фазу вкрай пригніченого й обережного настрою.
Економічний цикл зі свого боку супроводжується експансією економіки, що також підкріплюється м’якою монетарною політикою та заходами фіскального стимулювання; у випадку ж економічного спаду ситуація протилежна. Боргові цикли відображають ситуацію, за якої ціни облігацій коливаються залежно від відсоткових ставок і загального сентименту на ринку.
Проте сьогодні йтиметься не про типи згаданих циклів, а саме про те, яке місце посідають США у межах поточного глобального циклу. Чи відбувається зараз четверта за рахунком велика трансформація, викликана бумом штучного інтелекту, зростанням продуктивності, потенційною зміною структури економіки та ринку праці — про це варто замислитися...
Першим важливим етапом, безумовно, стала Американська революція (1765–1783 роки), також відома як Війна за незалежність США. У той момент наростаюча напруга між британським урядом і колоніями, викликана податковою політикою та прагненням до самоврядування, спричинила період політичних потрясінь і збройного конфлікту.
Не вдаючись у подробиці самої Війни за незалежність, конфлікт завершився 1783 року Паризьким миром, за яким Велика Британія визнала незалежність США. Що ж до наслідків війни, то вони були надзвичайно суттєвими й вплинули на загальний світовий порядок тих років, слугуючи прикладом для інших держав і змінивши відносини між США та Великою Британією. Революція вплинула на європейські країни, надихнувши їх вести війни за незалежність і проводити ліберальні реформи — особливо у Франції, Іспанії та тодішній Голландській республіці. Відносини між США і Великою Британією стали ворожими, але з часом трансформувалися у дружні. Війна також сприяла формуванню національної ідентичності та гордості в американців.
Революція, безумовно, заклала основу американської політичної системи, яка завершилася ухваленням Конституції США у 1787 році. Вона встановила принципи поділу влади, верховенства права та федералізму. Крім того, із завершенням війни відкрилися можливості для територіальної експансії на захід, що в подальшому відіграло ключову роль у формуванні американського економічного потенціалу.
Варто зазначити, що попри політичну перемогу, Сполучені Штати зіткнулися з серйозними економічними труднощами: зруйнована інфраструктура, високі борги, нестабільна валюта та відсутність ефективної податкової системи. Проте саме ці виклики стали відправною точкою для майбутніх інституційних реформ, які заклали міцний фундамент для розвитку капіталістичної економіки. Молода держава почала активно вибудовувати банківську систему, розвивати внутрішню торгівлю та формувати економічну незалежність від колишньої метрополії, що зрештою дозволило США розпочати шлях до статусу глобальної держави.
Основною причиною конфлікту, безумовно, було питання рабства, а також економічні та політичні розбіжності між Союзом (Північчю) і Конфедерацією (Півднем). Варто також зазначити, що економічне питання на той час відігравало ключову роль, адже Північ підтримувала протекціонізм у вигляді високих мит на імпорт, оскільки основою її економіки було виробництво, фабрики, залізниці. Натомість Південь був аграрним, значно залежним від рабської праці, а також від вільної торгівлі. Саме тоді було критично важливо, щоб бавовна та тютюн з Півдня продавалися в Європу з метою подальшої закупівлі дешевих товарів звідти, що зрештою й стало джерелом сильного політичного напруження. Більше того, Південь боявся скасування рабства, адже його економіка повністю базувалася на праці рабів.
У цілому можна сказати, що Північ перемогла не лише на полі бою, а й завдяки потужній централізованій, фінансово розвиненій та промисловій економіці. Наслідки Громадянської війни вийшли далеко за межі країни й справили довготривалий вплив на весь світ. Наприклад, скасування рабства стало сигналом для всього світу: антиробовласницькі настрої посилилися у Латинській Америці та Африці. Додатково, війну Півночі та Півдня деякі стратеги того часу, хоч і не зовсім справедливо, але вважали першою «сучасною війною» із застосуванням залізниць, телеграфу, нових підходів до мобілізації економіки та населення. У результаті багато генералів Європи вивчали й використовували цей досвід у наступних конфліктах.
Більше того, перемога Союзу показала, що федеральний уряд може бути сильнішим за регіональні еліти, що вплинуло на Європу, де в той час відбувалися процеси національного об’єднання. І безумовно, США як держава розпочали своє зростання та перехід до індустріалізації у гігантських масштабах: почалася значна експансія на захід, розвиток виробництва сталі, нафти й вугілля, що зрештою привело США до домінування у XX столітті.
Попри те, що США вступили у конфлікт не одразу, а лише після нападу Японії на Перл-Гарбор у грудні 1941 року, наслідки участі США у війні виявилися колосальними як для внутрішнього устрою країни, так і для глобального світового порядку.
Після періоду ізоляціонізму США перетворилися на ключового гравця на світовій арені. Більше того, національне виробництво було мобілізоване у безпрецедентних масштабах на той час: заводи, які раніше виготовляли побутову продукцію, перейшли на виробництво військової техніки, боєприпасів і амуніції, що стало потужним стимулом для загального економічного зростання й подолання періоду Великої депресії, яка серйозно підірвала економіку США у 1930-х роках.
Крім того, державні витрати на війну перевищили будь-які раніше бачені рівні, але це стимулювало суттєвий стрибок у сфері інновацій, технологій, будівництва та інфраструктури, як наслідок це призвело до різкого зростання ВВП.
Варто сказати й те, що після завершення Другої світової війни США стали центральною державою у формуванні нового світового порядку. Наприклад, були засновані світові інституції, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Організація Об’єднаних Націй (ООН), у яких Вашингтон часто відігравав домінуючу роль.
Додатково, закріплення долара як світової резервної валюти внаслідок Бреттон-Вудської системи фактично утвердило глобальне домінування США у межах фінансової системи. У той самий час США стали однією з перших ядерних держав того періоду, що ще більше посилило їхню геополітичну позицію в межах суперництва з СРСР. Таким чином, можна сказати, що Друга світова війна остаточно оформила США як наддержаву з потужною військовою, економічною та соціальною базою, тим самим вплинувши на подальшу траєкторію розвитку світового порядку.
Можна сказати, що протягом останніх десятиліть такий підхід, заснований на альтруїзмі та глобальній взаємопов’язаності, дозволив Японії та Німеччині стати найбільшими економіками під захисною парасолькою США, а Китаю — досягти суттєвого економічного зростання, спираючись на стратегічну участь у глобальних ланцюгах постачання. Однак у поточному витку, який багато дослідників називають «четвертим поворотом» (Fourth Turning), поступово зростає невдоволення всередині американського суспільства наслідками глобалізації: поглиблення нерівності, деіндустріалізація, величезні дефіцити бюджету та зовнішньої торгівлі змушують США переглядати свою роль у світі.
Замість старої моделі — експортувати капітал і технології, а натомість отримувати товари та залежність, — починає поступово формуватися нова архітектура: акцент на залученні приватних інвестицій, розвиток внутрішньої виробничої бази та перезапуск зростання через інновації, насамперед у сфері штучного інтелекту, автоматизації та інфраструктури. Так, у 2025 році США входять у фазу, коли іноземний капітал усе активніше переходить від пасивного фінансування боргу (казначейські облігації) до вкладень у частки американського бізнесу — такі як акції, підприємства, заводи, стартапи та багато іншого. Ймовірно, що це не просто зсув у потоках капіталу, а зміна парадигми глобалізації: від альтруїстичного лідерства до конкурентного використання власних переваг.
Як результат, на цьому тлі технології стають не просто інструментом підвищення ефективності, а платформою для глибинної трансформації економіки та ринку праці. Штучний інтелект, квантові обчислення, автономні системи та роботизація відкривають подальші перспективи, але водночас ставлять перед суспільством виклик — наскільки людство готове адаптуватися психологічно, інституційно й головне — соціально до цього майбутнього. Однак, як показують усі попередні великі цикли, саме у такі моменти колективна воля та політична переорієнтація дозволяють суспільству зробити суттєвий і якісний стрибок.
Поточне зростання фондового ринку, попри невизначеність у короткостроковій перспективі, сигналізує, що інвестори вже закладаються на прийдешню хвилю зростання у 2026 році та подальшу нормалізацію глобального економічного балансу.
Видно, що США знову опиняються у ролі лідера, але вже не стільки у плані глобального регулювання, скільки у технологічному та інвестиційному сенсі. І цілком імовірно, що перед нами не просто фінальний виток старого порядку, а перехід у нову економічну епоху, визначену цифровими перевагами, приватним капіталом і гонкою за продуктивністю.
Економічний цикл зі свого боку супроводжується експансією економіки, що також підкріплюється м’якою монетарною політикою та заходами фіскального стимулювання; у випадку ж економічного спаду ситуація протилежна. Боргові цикли відображають ситуацію, за якої ціни облігацій коливаються залежно від відсоткових ставок і загального сентименту на ринку.
Проте сьогодні йтиметься не про типи згаданих циклів, а саме про те, яке місце посідають США у межах поточного глобального циклу. Чи відбувається зараз четверта за рахунком велика трансформація, викликана бумом штучного інтелекту, зростанням продуктивності, потенційною зміною структури економіки та ринку праці — про це варто замислитися...
1-й цикл
Розпочати, мабуть, варто саме з тих періодів американської історії, які так чи інакше повністю трансформували державу — починаючи від економічної, політичної й соціальної складових.Першим важливим етапом, безумовно, стала Американська революція (1765–1783 роки), також відома як Війна за незалежність США. У той момент наростаюча напруга між британським урядом і колоніями, викликана податковою політикою та прагненням до самоврядування, спричинила період політичних потрясінь і збройного конфлікту.
Не вдаючись у подробиці самої Війни за незалежність, конфлікт завершився 1783 року Паризьким миром, за яким Велика Британія визнала незалежність США. Що ж до наслідків війни, то вони були надзвичайно суттєвими й вплинули на загальний світовий порядок тих років, слугуючи прикладом для інших держав і змінивши відносини між США та Великою Британією. Революція вплинула на європейські країни, надихнувши їх вести війни за незалежність і проводити ліберальні реформи — особливо у Франції, Іспанії та тодішній Голландській республіці. Відносини між США і Великою Британією стали ворожими, але з часом трансформувалися у дружні. Війна також сприяла формуванню національної ідентичності та гордості в американців.
Революція, безумовно, заклала основу американської політичної системи, яка завершилася ухваленням Конституції США у 1787 році. Вона встановила принципи поділу влади, верховенства права та федералізму. Крім того, із завершенням війни відкрилися можливості для територіальної експансії на захід, що в подальшому відіграло ключову роль у формуванні американського економічного потенціалу.
Варто зазначити, що попри політичну перемогу, Сполучені Штати зіткнулися з серйозними економічними труднощами: зруйнована інфраструктура, високі борги, нестабільна валюта та відсутність ефективної податкової системи. Проте саме ці виклики стали відправною точкою для майбутніх інституційних реформ, які заклали міцний фундамент для розвитку капіталістичної економіки. Молода держава почала активно вибудовувати банківську систему, розвивати внутрішню торгівлю та формувати економічну незалежність від колишньої метрополії, що зрештою дозволило США розпочати шлях до статусу глобальної держави.
2-й цикл
Продовжуючи розповідь, другою не менш важливою подією в історії Америки стала Громадянська війна, також відома як війна Півночі та Півдня (1861–1865 роки).Основною причиною конфлікту, безумовно, було питання рабства, а також економічні та політичні розбіжності між Союзом (Північчю) і Конфедерацією (Півднем). Варто також зазначити, що економічне питання на той час відігравало ключову роль, адже Північ підтримувала протекціонізм у вигляді високих мит на імпорт, оскільки основою її економіки було виробництво, фабрики, залізниці. Натомість Південь був аграрним, значно залежним від рабської праці, а також від вільної торгівлі. Саме тоді було критично важливо, щоб бавовна та тютюн з Півдня продавалися в Європу з метою подальшої закупівлі дешевих товарів звідти, що зрештою й стало джерелом сильного політичного напруження. Більше того, Південь боявся скасування рабства, адже його економіка повністю базувалася на праці рабів.
У цілому можна сказати, що Північ перемогла не лише на полі бою, а й завдяки потужній централізованій, фінансово розвиненій та промисловій економіці. Наслідки Громадянської війни вийшли далеко за межі країни й справили довготривалий вплив на весь світ. Наприклад, скасування рабства стало сигналом для всього світу: антиробовласницькі настрої посилилися у Латинській Америці та Африці. Додатково, війну Півночі та Півдня деякі стратеги того часу, хоч і не зовсім справедливо, але вважали першою «сучасною війною» із застосуванням залізниць, телеграфу, нових підходів до мобілізації економіки та населення. У результаті багато генералів Європи вивчали й використовували цей досвід у наступних конфліктах.
Більше того, перемога Союзу показала, що федеральний уряд може бути сильнішим за регіональні еліти, що вплинуло на Європу, де в той час відбувалися процеси національного об’єднання. І безумовно, США як держава розпочали своє зростання та перехід до індустріалізації у гігантських масштабах: почалася значна експансія на захід, розвиток виробництва сталі, нафти й вугілля, що зрештою привело США до домінування у XX столітті.
3-й цикл
Третім поворотним етапом, який став каталізатором глибоких політичних та економічних перетворень, безумовно, є Друга світова війна (1939–1945 роки).Попри те, що США вступили у конфлікт не одразу, а лише після нападу Японії на Перл-Гарбор у грудні 1941 року, наслідки участі США у війні виявилися колосальними як для внутрішнього устрою країни, так і для глобального світового порядку.
Після періоду ізоляціонізму США перетворилися на ключового гравця на світовій арені. Більше того, національне виробництво було мобілізоване у безпрецедентних масштабах на той час: заводи, які раніше виготовляли побутову продукцію, перейшли на виробництво військової техніки, боєприпасів і амуніції, що стало потужним стимулом для загального економічного зростання й подолання періоду Великої депресії, яка серйозно підірвала економіку США у 1930-х роках.
Крім того, державні витрати на війну перевищили будь-які раніше бачені рівні, але це стимулювало суттєвий стрибок у сфері інновацій, технологій, будівництва та інфраструктури, як наслідок це призвело до різкого зростання ВВП.
Варто сказати й те, що після завершення Другої світової війни США стали центральною державою у формуванні нового світового порядку. Наприклад, були засновані світові інституції, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Організація Об’єднаних Націй (ООН), у яких Вашингтон часто відігравав домінуючу роль.
Додатково, закріплення долара як світової резервної валюти внаслідок Бреттон-Вудської системи фактично утвердило глобальне домінування США у межах фінансової системи. У той самий час США стали однією з перших ядерних держав того періоду, що ще більше посилило їхню геополітичну позицію в межах суперництва з СРСР. Таким чином, можна сказати, що Друга світова війна остаточно оформила США як наддержаву з потужною військовою, економічною та соціальною базою, тим самим вплинувши на подальшу траєкторію розвитку світового порядку.
4-й цикл
Четвертий великий поворотний цикл в історії США розгортається прямо зараз, а саме в умовах стрімкого технологічного прогресу, глобального зсуву в економічній архітектурі та поступового відходу від колишнього світопорядку, встановленого після Другої світової війни. Якщо у межах ХХ століття США виступали як архітектор міжнародної системи, що забезпечувала глобальну торгівлю, оборону й відновлення, у тому числі через план Маршалла та надання торговельних преференцій країнам, які зазнали поразки, то сьогодні спостерігається перехід до більш прагматичної та інвестиційно орієнтованої моделі.Можна сказати, що протягом останніх десятиліть такий підхід, заснований на альтруїзмі та глобальній взаємопов’язаності, дозволив Японії та Німеччині стати найбільшими економіками під захисною парасолькою США, а Китаю — досягти суттєвого економічного зростання, спираючись на стратегічну участь у глобальних ланцюгах постачання. Однак у поточному витку, який багато дослідників називають «четвертим поворотом» (Fourth Turning), поступово зростає невдоволення всередині американського суспільства наслідками глобалізації: поглиблення нерівності, деіндустріалізація, величезні дефіцити бюджету та зовнішньої торгівлі змушують США переглядати свою роль у світі.
Замість старої моделі — експортувати капітал і технології, а натомість отримувати товари та залежність, — починає поступово формуватися нова архітектура: акцент на залученні приватних інвестицій, розвиток внутрішньої виробничої бази та перезапуск зростання через інновації, насамперед у сфері штучного інтелекту, автоматизації та інфраструктури. Так, у 2025 році США входять у фазу, коли іноземний капітал усе активніше переходить від пасивного фінансування боргу (казначейські облігації) до вкладень у частки американського бізнесу — такі як акції, підприємства, заводи, стартапи та багато іншого. Ймовірно, що це не просто зсув у потоках капіталу, а зміна парадигми глобалізації: від альтруїстичного лідерства до конкурентного використання власних переваг.
Як результат, на цьому тлі технології стають не просто інструментом підвищення ефективності, а платформою для глибинної трансформації економіки та ринку праці. Штучний інтелект, квантові обчислення, автономні системи та роботизація відкривають подальші перспективи, але водночас ставлять перед суспільством виклик — наскільки людство готове адаптуватися психологічно, інституційно й головне — соціально до цього майбутнього. Однак, як показують усі попередні великі цикли, саме у такі моменти колективна воля та політична переорієнтація дозволяють суспільству зробити суттєвий і якісний стрибок.
Поточне зростання фондового ринку, попри невизначеність у короткостроковій перспективі, сигналізує, що інвестори вже закладаються на прийдешню хвилю зростання у 2026 році та подальшу нормалізацію глобального економічного балансу.
Видно, що США знову опиняються у ролі лідера, але вже не стільки у плані глобального регулювання, скільки у технологічному та інвестиційному сенсі. І цілком імовірно, що перед нами не просто фінальний виток старого порядку, а перехід у нову економічну епоху, визначену цифровими перевагами, приватним капіталом і гонкою за продуктивністю.
