Ацетонемічний синдром - це патологічний стан, що характеризується функціональним розладом обміну речовин, який виникає переважно у дітей 2–10 років.
Його прояви пов’язані з надмірним утворенням кетонових тіл (ацетону, ацетооцтової та бета-гідроксимасляної кислот) у крові. Ці речовини є продуктами розщеплення жирів, й коли їх накопичується занадто багато, організм дитини починає реагувати блюванням, слабкістю, сонливістю й характерним запахом ацетону з рота.
Схильність до ацетонемічного синдрому часто має спадковий характер й пов’язана з особливостями ферментативних процесів. У таких дітей криз може повторюватися кілька разів на рік - особливо після застуд, помилок у харчуванні або стресів.
На тлі частого блювання з’являються симптоми зневоднення у вигляді сухості у роті, зменшення кількості сечі, слабкості, сонливості. Деякі діти скаржаться на біль у животі або головний біль. Якщо вчасно не відновити баланс рідини, стан може швидко погіршитися.
У домашніх умовах корисно мати тест-смужки для визначення ацетону в сечі. Вони допомагають оцінити стан дитини та своєчасно вирішити, чи потрібно звертатися до лікаря. Такі смужки, як і готові регідратаційні розчини, можна придбати у медичному маркеті itmed. Там зібрані товари для домашнього контролю стану дитини при ацетонемії.
Не варто давати жирне, смажене, копчене, шоколад чи газовані напої, адже вони можуть спровокувати новий напад. Дієта має бути переважно вуглеводною, легкою та регулярною, без великих перерв між прийомами їжі.
З метою профілактики порушення батькам варто забезпечити регулярне харчування дитини, достатній питний режим, спокійний режим дня, уникати перевтоми та сильних емоційних навантажень. При перших ознаках нездужання бажано контролювати рівень ацетону - це допоможе попередити важкий напад.
Варто розуміти, що ацетонемічний синдром це не небезпечна хвороба, а сигнал, що дитячий організм потребує уваги. При правильному догляді, дотриманні дієти та своєчасній регідратації більшість дітей «переростають» цю проблему.
Його прояви пов’язані з надмірним утворенням кетонових тіл (ацетону, ацетооцтової та бета-гідроксимасляної кислот) у крові. Ці речовини є продуктами розщеплення жирів, й коли їх накопичується занадто багато, організм дитини починає реагувати блюванням, слабкістю, сонливістю й характерним запахом ацетону з рота.
Основні причини
Основною причиною порушення є нестача глюкози, яка є головним джерелом енергії для дитячого організму. Це може статися через пропущений прийом їжі, вірусну інфекцію, емоційне перенапруження чи надмірне фізичне навантаження. У відповідь організм починає розщеплювати жири, і з’являються кетонові тіла.Схильність до ацетонемічного синдрому часто має спадковий характер й пов’язана з особливостями ферментативних процесів. У таких дітей криз може повторюватися кілька разів на рік - особливо після застуд, помилок у харчуванні або стресів.
Характерні ознаки
Першими ознаками зазвичай стають нудота та багаторазове блювання, яке не приносить полегшення. Дитина стає млявою, блідою, відмовляється від їжі. З рота відчувається солодкувато-кислий запах ацетону, який іноді можна відчути навіть у сечі.На тлі частого блювання з’являються симптоми зневоднення у вигляді сухості у роті, зменшення кількості сечі, слабкості, сонливості. Деякі діти скаржаться на біль у животі або головний біль. Якщо вчасно не відновити баланс рідини, стан може швидко погіршитися.
Тактика
Найголовніше завдання при даному порушенні це зупинити втрату рідини та не допустити накопичення кетонів. Дитину потрібно часто й потроху поїти лужними напоями, наприклад негазованою мінеральною водою, слабким солодким чаєм, розчинами для пероральної регідратації.У домашніх умовах корисно мати тест-смужки для визначення ацетону в сечі. Вони допомагають оцінити стан дитини та своєчасно вирішити, чи потрібно звертатися до лікаря. Такі смужки, як і готові регідратаційні розчини, можна придбати у медичному маркеті itmed. Там зібрані товари для домашнього контролю стану дитини при ацетонемії.
Харчування під час та після кризу
У перші години, поки триває блювання, слід обмежитися питтям. Коли дитині стане краще, можна дати сухарики, рисовий відвар або запечене яблуко. Поступово вводять легкі страви - каші, пюре, овочеві супи.Не варто давати жирне, смажене, копчене, шоколад чи газовані напої, адже вони можуть спровокувати новий напад. Дієта має бути переважно вуглеводною, легкою та регулярною, без великих перерв між прийомами їжі.
Тактика
Якщо блювання не припиняється, дитина не може пити, з’являються ознаки зневоднення або млявість - необхідно звернутися до лікаря. У стаціонарі проводять внутрішньовенне введення розчинів для регідратації, призначають препарати, що нормалізують кислотно-лужний баланс й роботу травної системи.З метою профілактики порушення батькам варто забезпечити регулярне харчування дитини, достатній питний режим, спокійний режим дня, уникати перевтоми та сильних емоційних навантажень. При перших ознаках нездужання бажано контролювати рівень ацетону - це допоможе попередити важкий напад.
Варто розуміти, що ацетонемічний синдром це не небезпечна хвороба, а сигнал, що дитячий організм потребує уваги. При правильному догляді, дотриманні дієти та своєчасній регідратації більшість дітей «переростають» цю проблему.
