Босоніж стежками росянистими
Брів би й брив поміж пахучих трав
І дзвінкі іскриночки-намистини
З кожної стеблиночки спивав.
Прислухавсь, затамувавши дихання,
Як співають коні-стрибунці,
Задивлявсь, як під журне курликання
Лебедині танули ключі.
Брів би й брів в захопленні без пам’яті
У природи-казку – Божий дар:
Цілували ноги трави пом’яті
І дзвінкі росиночки стожар.
Зупинявсь на мить, та був засліплений
Тим, що в лузі діяло, цвіло.
І не знав, з якого тіста зліплений –
Іншого ж бо й бути не могло.
Як в природі все взаємозв’язане,
Дороге і напрочуд земне.
Казка вічна, казка не розгадана,
Хай вона нікого не мине!
Автор: Віктор Геращенко
Брів би й брив поміж пахучих трав
І дзвінкі іскриночки-намистини
З кожної стеблиночки спивав.
Прислухавсь, затамувавши дихання,
Як співають коні-стрибунці,
Задивлявсь, як під журне курликання
Лебедині танули ключі.
Брів би й брів в захопленні без пам’яті
У природи-казку – Божий дар:
Цілували ноги трави пом’яті
І дзвінкі росиночки стожар.
Зупинявсь на мить, та був засліплений
Тим, що в лузі діяло, цвіло.
І не знав, з якого тіста зліплений –
Іншого ж бо й бути не могло.
Як в природі все взаємозв’язане,
Дороге і напрочуд земне.
Казка вічна, казка не розгадана,
Хай вона нікого не мине!
Автор: Віктор Геращенко
