Чого ти скиглиш скривджене дитя,
Ковтаючи цю мить, як гiрку каву
Та опiкаючи порепанi вуста
У поцiлунку з втомленою правдою? –
Говорив Батько, забираючи назад
Усе, що дарував менi на свята,
Що помiчаю нинi забагато
Безперестанку дивлячись назад,
Та не журюсь, що тим моїм лялькам
Не порадiла вчасно та вiд серця –
I сьогоденнi забере, бо вперся
Мене навчити божеським байкам.
15.01.2024
Олена Ришкова
Ковтаючи цю мить, як гiрку каву
Та опiкаючи порепанi вуста
У поцiлунку з втомленою правдою? –
Говорив Батько, забираючи назад
Усе, що дарував менi на свята,
Що помiчаю нинi забагато
Безперестанку дивлячись назад,
Та не журюсь, що тим моїм лялькам
Не порадiла вчасно та вiд серця –
I сьогоденнi забере, бо вперся
Мене навчити божеським байкам.
15.01.2024
Олена Ришкова