Вплив війни на розвиток діабету
Збройна агресія Росії створила безпрецедентні виклики для системи охорони здоров’я. Люди з хронічними захворюваннями, зокрема діабетом, часто залишаються без стабільного доступу до інсуліну, витратних матеріалів і лікарського контролю. У перші місяці повномасштабного вторгнення в Україні фіксувалася гостра нестача препаратів, а логістичні ланцюги були зруйновані. Сьогодні ситуація частково стабілізована, проте ризики зберігаються — руйнування складів і медичних об’єктів продовжують загрожувати постачанню ліків. Експерти стверджують – якби можна було вчасно діагностувати всіх хворих на діабет першого типу, то до 2040-го року можна було б врятувати 668 тисяч життів. А якби у світі був безперешкодний доступ до інсуліну та сучасних інструментів самоконтролю, то можна було б врятувати до 2 мільйонів життів до 2040-го року.Пацієнти змушені самостійно створювати запаси препаратів, обмінюватися ними через спільноти, а іноді — знижувати дози або переходити на інші види інсуліну. Такі вимушені рішення становлять серйозну загрозу здоров’ю та вимагають державного реагування.
Законодавча рамка та міжнародний контекст
Українська діабетична федерація бере активну участь у глобальних ініціативах з боротьби проти діабету. Представники України долучаються до парламентських форумів, зокрема до Глобальної мережі парламентарів із протидії діабету, яка працює над впровадженням кращих законодавчих практик у світі. Цьогоріч у Мальті відбудеться великий форум, на якому українські парламентарі представлятимуть національний досвід.Міжнародні документи, зокрема резолюції Європарламенту, наголошують на необхідності профілактики, ранньої діагностики та забезпечення кожного пацієнта доступним лікуванням. В Україні ж досі бракує системних рішень. Рахункова палата у 2021 році зафіксувала неефективне використання понад 1,7 млрд гривень, виділених на боротьбу з діабетом, що засвідчує потребу в глибшому реформуванні механізмів фінансування.
Людський вимір: життя з діабетом під час війни
За словами пацієнтів, сьогодні контроль діабету став значно складнішим. Постійні стреси, психологічний тиск, перебої з електропостачанням та інтернетом ускладнюють навіть базові практики самоконтролю. Телемедицина, яка могла б частково вирішити проблему, працює нерівномірно через безпекові умови.Водночас саме пацієнти залишаються центральною ланкою системи. Вони активно формують спільноти, діляться ресурсами, лобіюють законодавчі зміни та прагнуть до єдності діабетичного руху в Україні. Експерти наголошують, що об’єднання зусиль пацієнтів, лікарів і держави є необхідною умовою ефективної боротьби з хворобою.
Перспективи: євроінтеграція та цифрові рішення
Україна прагне гармонізувати своє законодавство з нормами ЄС у сфері діабету. Проєкт «Аналіз відповідності законодавства України та Євросоюзу щодо діабету», який реалізує Українська діабетична федерація за підтримки АПРАТ, має визначити прогалини та шляхи наближення до європейських стандартів.Паралельно розвиваються IT-рішення для моніторингу глюкози та управління лікуванням. Проте вартість пристроїв залишається бар’єром для більшості пацієнтів. Без державної підтримки та системи компенсацій технологічний прогрес не стане масовим.
Діабет в Україні — це не лише медичне, а й соціальне питання. В умовах війни він стає показником зрілості системи охорони здоров’я та ефективності взаємодії між громадянами і державою. Об’єднання діабетичної спільноти, підтримка на рівні парламенту та впровадження сучасних технологій здатні змінити ситуацію й врятувати тисячі життів.
