ДОЛЯ СОЛДАТА

[Zvopim]

Лежав і просив він у Бога,
Продовжити хоч трішки життя.
Перед очима стояла дорога,
В щасливе його майбуття.

А біль пронизав усе тіло,
Тільки губи шепотіли слова.
Щохвилини прощався, то і діло,
Бо не знав коли буде пора.

О Боже! Пробач..хотів жити,
Прошу ти мене не залиш.
Я крізь біль прочитаю молитву,
Зжав в кулак підім’ятий спориш.

А десь там заплакана мати,
В сльозах чекає синочка.
Війна вже назначила дату,