Глянув я на море — засиніли чари...

[Zvopim]

Глянув я на море —
засиніли чари...
Мов проміння в хвилі,
розгубився я.
Може, це не море,
не янтарні хмари,
Не кармінний обрій,
а душа моя?..
Може, це не море,
а твоє волосся,
І такий маленький
я на нім лежу?..
А воно круг мене
райдужно сплелося.
Тишина круг мене,
тільки хвилі шум.
Море, моє море,
я — в твої обійми,
Молодим дельфіном
на валів ряди.
Вийми мою душу,
серце моє вийми
І над Оріоном
рвійно засвіти.
А од них на тебе
з вишини проміння
Крізь холодні груди
вічно засія,
І в твої незнані
зоряні глибини
На промінні тому
опущуся я.

(Володимир Сосюра)