ГОЛУБИТЬ ВІТЕР

[Zvopim]

Голубить вітер й сонця погляд,
МилУють сині небеса,
Похилі верби шепчуть поряд,
Край безголосого струмка.

Стрибали промені між трави,
Злегка торкаючись гілОк,
Ховались хвилі під кущами,
Ніжно цілуючи пісок.

ВплелАсь ожина
в криву стежку,
До посивілих полинів,
Повиснув хміль,
немов сережки,
Що лізти вгору захотів.

Злітали чаплі, чайки білі,