Я як недописана картина,
Як складений без рими вірш,
Комусь я не зрозуміла,
Комусь для забави лиш.
Але ні, я люлина,
Я не почуття, застряглі між…
І ніхто цього не зрозуміє,
Бо люди знущаються лиш.
Знущаються самі з свого жалюгідного життя,
Знущаються з святого… навіть з Христа,
Лиш усмішка гірка– їхня єдина плата.
Але в душі вони гнуться від одної навіть думки про – завтра.
Анастасія
Як складений без рими вірш,
Комусь я не зрозуміла,
Комусь для забави лиш.
Але ні, я люлина,
Я не почуття, застряглі між…
І ніхто цього не зрозуміє,
Бо люди знущаються лиш.
Знущаються самі з свого жалюгідного життя,
Знущаються з святого… навіть з Христа,
Лиш усмішка гірка– їхня єдина плата.
Але в душі вони гнуться від одної навіть думки про – завтра.
Анастасія
