Був час, коли в країні див
Увесь букет казкових снів
Забрав Дракон, що злобу сіяв,
І кожну квітку сірим вкрив.
Він украв і колір, і світло,
І пісня затихла навколо,
Лиш Ліра, що чула розквітла
У душі, бо чула квіток мову.
Вона чула крик, мов відлуння,
Крик квітки, що впала в золу,
Та Кас відчував кольорів буяння,
Не бачив, та вірив — знайду.
Він пам’ятав дотик червоний,
І синій, як мрія в світанку,
Та світ був тепер однотонний,
Мов пуста сторінка роману.
Увесь букет казкових снів
Забрав Дракон, що злобу сіяв,
І кожну квітку сірим вкрив.
Він украв і колір, і світло,
І пісня затихла навколо,
Лиш Ліра, що чула розквітла
У душі, бо чула квіток мову.
Вона чула крик, мов відлуння,
Крик квітки, що впала в золу,
Та Кас відчував кольорів буяння,
Не бачив, та вірив — знайду.
Він пам’ятав дотик червоний,
І синій, як мрія в світанку,
Та світ був тепер однотонний,
Мов пуста сторінка роману.
