Колись було… А, може, ще щось буде?
Ні, не з тобою. Я не повернусь.
Я буду йти собі, як ходять звично люди,
А не повзти з обламаними крильми.
Я б так хотіла раптом все забути…
Не зараз, ні. В майбутньому. Колись…
Радіти твоїй волі, свято вірить в "чудо",
Плекати вірші й називати їх "дітьми".
А, може, й справді зможу я почути
Слова довіри: "Дочекайсь мене. Вернусь"
Та в серці – пустка, на душі – облуда.
Та пам’ять спалахами світить ліхтарі.
(2022 р.)
Ірина Вірна
Ні, не з тобою. Я не повернусь.
Я буду йти собі, як ходять звично люди,
А не повзти з обламаними крильми.
Я б так хотіла раптом все забути…
Не зараз, ні. В майбутньому. Колись…
Радіти твоїй волі, свято вірить в "чудо",
Плекати вірші й називати їх "дітьми".
А, може, й справді зможу я почути
Слова довіри: "Дочекайсь мене. Вернусь"
Та в серці – пустка, на душі – облуда.
Та пам’ять спалахами світить ліхтарі.
(2022 р.)
Ірина Вірна
