Спекла бабуся діду колобка
Та й на вікно простигнути поклала,
Що від повітря одного ковтка
Він оживе – про це вона не знала.
З вікна на призьбу швидко він плигнув,
А з призьби – аж на землю і дав "драпа",
Він щастя волі-вільної відчув,
Але не знав – чекає його драма.
Дорогою побіг він навпростець,
А тут назустріч зайчик – довголапчик,
Куди біжиш ти каже, буханець,
Тебе я хочу скуштувати, побігайчик.
Та колобок не ликом шитий був,
І пісню зайцю заспівав веселу,
Розвісив заєць вуха і забув,
Що з колобка хотів зробить вечерю.
Та й на вікно простигнути поклала,
Що від повітря одного ковтка
Він оживе – про це вона не знала.
З вікна на призьбу швидко він плигнув,
А з призьби – аж на землю і дав "драпа",
Він щастя волі-вільної відчув,
Але не знав – чекає його драма.
Дорогою побіг він навпростець,
А тут назустріч зайчик – довголапчик,
Куди біжиш ти каже, буханець,
Тебе я хочу скуштувати, побігайчик.
Та колобок не ликом шитий був,
І пісню зайцю заспівав веселу,
Розвісив заєць вуха і забув,
Що з колобка хотів зробить вечерю.