Леонід Глібов – Химерний, маленький: Вірш

[Zvopim]

Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький
Коханчик удавсь;
У тісто прибрався,
Чимсь смачним напхався,
В окропі купавсь.
На смак уродився,
Ще й маслом умився,
В макітрі скакав…
Недовго нажився,
У дірку скотився,
Круть-верть — та й пропав.
Хотів був догнати —
Шкода шкандибати:
Лови не лови!
А як його звати —
Лінуюсь сказати,
А нуте лиш ви!

“То ж, діду коханий,
Вареник гречаний!” —
Кричить дітвора.
Чому не вгадати!
Не бігать шукати
Такого добра.