Мені дивом життя здається,
Хоч не все в нім я розумію.
Наді мною хтось посміється...
Та пусте! Я прощати вмію!
А скажіть, хто в житті все знає,
Все на світі робити вміє,
Помилок в нім не допускає
І крізь стіну пройти зуміє?
Що, немає такого люду?
Може ви й є така людина?
Сперечатися я не буду,
Тоді ви на землі — єдина!
Решта, інші — це просто люди,
Як і я та й усі земляни.
Та без нас світ біднішим буде,
І співати земля не стане.
(Красоткіна Надія)
Хоч не все в нім я розумію.
Наді мною хтось посміється...
Та пусте! Я прощати вмію!
А скажіть, хто в житті все знає,
Все на світі робити вміє,
Помилок в нім не допускає
І крізь стіну пройти зуміє?
Що, немає такого люду?
Може ви й є така людина?
Сперечатися я не буду,
Тоді ви на землі — єдина!
Решта, інші — це просто люди,
Як і я та й усі земляни.
Та без нас світ біднішим буде,
І співати земля не стане.
(Красоткіна Надія)
