Alin4kDoDo
Леди
Астрономи вважають, що дивна асиметрична форма пилової хмари на Місяці спричинена екстремальною різницею між денними і нічними температурами.
Місяць оточує дивна асиметрична пилова хмара. Більша частина пилу знаходиться на стороні Місяця, яка звернена до Сонця
Більша частина поверхні Місяця вкрита шаром пилу і пухких гірських порід. Цей шар називається місячним реголітом. На поверхню Місяця щодня падає кілька тонн мікрометеоритів, які подрібнюють гірські породи на пил. Ці ж уламки астероїдів і комет піднімають пил угору.
10 років тому астрономи вперше виявили, що пил, який піднімається з поверхні Місяця, утворює масивну пилову хмару, що огортає супутник Землі. Ця хмара знаходиться на висоті в кілька сотень кілометрів над поверхнею Місяця. Минулі дослідження показали, що пилова хмара має низьку щільність. Також учені з'ясували, що хмара має асиметричну форму. На денній стороні Місяця, яка звернена до Сонця в будь-який момент, пилу більше, ніж на нічній стороні. Тепер учені вирішили з'ясувати, чому пилова хмара має таку дивну форму.
Астрономи припустили, що асиметричність хмари може бути пов'язана з траєкторією падіння певних груп мікрометеоритів, які частіше падають на денний бік Місяця. Але потім учені припустили, що причиною асиметричного вигляду хмари може бути різкий перепад температури на Місяці.
У той час як вдень температура на поверхні Місяця значно перевищує середню температуру в найспекотнішому місці на Землі, нічна температура вчетверо менша за середню температуру в Антарктиді. Перепад температури на Місяці сягає 285 градусів за Цельсієм.
Більша частина поверхні Місяця вкрита реголітом — сумішшю пилу і дрібного каміння. Метеорити, що бомбардують Місяць, піднімають частину реголіту, утворюючи хмару
Фото: solar-system
Учені створили комп'ютерне моделювання зіткнення мікрометеоритів із поверхнею Місяця за двох температур: 112 градусів за Цельсієм і мінус 183 градуси за Цельсієм, що відповідає середній денній і нічній температурі на Місяці відповідно. Після цього вчені відстежували переміщення пилу вгору та його поширення в просторі.
Астрономи з'ясували, що мікрометеорити, які падають на менш щільну поверхню Місяця, піднімають менше пилу. А крихітні камінці, які падають на більш щільну поверхню, піднімають більше пилу. Вчені вважають, що ця різниця означає, що пилові хмари можуть слугувати індикатором щільності поверхні Місяця.
Дослідження показало, що метеорити, які падають на денний бік Місяця, піднімають на 6-8% більше пилу, ніж ті, що падають на нічний бік. При цьому більша частина пилу за високих температур, порівняно з тією, що утворюється за нижчих температур, має достатню енергію, щоб досягти висоти орбітальних апаратів.
Як більша кількість піднятого пилу, так і більша частка пилу, що досягає висоти орбітальних апаратів, пояснюють надлишок пилу на денному боці Місяця, кажуть учені.
