Моїми мріями розсипалися квіти
Словами всіяні вони були
Думки поплили по червоному граніті
Аж поки до нутра не добрели.
Моїми спогадами розбився спокій
Ховатися йому не було вже куди
Тугою в серці б‘є мені самотній
Нагадує про усмішку його жаги.
Втрачати завжди було неприємно
Любити це не тільки квіти й сміх
Зашити рани болі голкою повинні
Щоб не кровило й не спокушуло гріх.
Забути і назавжди відпустити
Не думати, не кликати уві сні
Це тяжко, але ж нам хіба не жити?
Словами всіяні вони були
Думки поплили по червоному граніті
Аж поки до нутра не добрели.
Моїми спогадами розбився спокій
Ховатися йому не було вже куди
Тугою в серці б‘є мені самотній
Нагадує про усмішку його жаги.
Втрачати завжди було неприємно
Любити це не тільки квіти й сміх
Зашити рани болі голкою повинні
Щоб не кровило й не спокушуло гріх.
Забути і назавжди відпустити
Не думати, не кликати уві сні
Це тяжко, але ж нам хіба не жити?