Твої очі навчилися любити —
Не сьогодні, не завтра,
Не так швидко, і не післязавтра.
Та й що говорити, як очі навчилися любити.
Навчилися любити з першого крику —
В лікарні, біля маминого скрику.
Закохалися у бабусину хату,
Навіть під час сильного граду.
Почали шукати шляхи до будинку —
У маленьких калюжах, поряд садку.
Грали у жмурки з промінцями,
Які бігали тямущими дворами.
Вони покохали людські посмішки,
А не мовчазні, росою хованки.
Не так швидко, а душею і серцем.
Не сьогодні, не завтра,
Не так швидко, і не післязавтра.
Та й що говорити, як очі навчилися любити.
Навчилися любити з першого крику —
В лікарні, біля маминого скрику.
Закохалися у бабусину хату,
Навіть під час сильного граду.
Почали шукати шляхи до будинку —
У маленьких калюжах, поряд садку.
Грали у жмурки з промінцями,
Які бігали тямущими дворами.
Вони покохали людські посмішки,
А не мовчазні, росою хованки.
Не так швидко, а душею і серцем.
