Не кожні очі бачать біль у тиші,
Не кожні розрізняють суть зневір.
Одні, мов дощ, проходять в шибу знизу,
А інші – лиш своїм лишають слід.
Не кожні очі з поглядом глибоким,
Не всі приймають душу без прикрас.
Одні сприймають маску і обгортку,
А інші – бачать серце крізь показ.
Не кожні фрази лікують тріщини,
Не кожне "добре",значить "я стою".
Одні звучать, неначе звуки з тиші,
А інші – серцем шепчуть: «Люблю».
Не кожне серце чує, як ти гинеш,
Не кожне вміє до кінця віддать.
Одні приходять, щойно вщухне винність,
Не кожні розрізняють суть зневір.
Одні, мов дощ, проходять в шибу знизу,
А інші – лиш своїм лишають слід.
Не кожні очі з поглядом глибоким,
Не всі приймають душу без прикрас.
Одні сприймають маску і обгортку,
А інші – бачать серце крізь показ.
Не кожні фрази лікують тріщини,
Не кожне "добре",значить "я стою".
Одні звучать, неначе звуки з тиші,
А інші – серцем шепчуть: «Люблю».
Не кожне серце чує, як ти гинеш,
Не кожне вміє до кінця віддать.
Одні приходять, щойно вщухне винність,