Не заходь в мою душу із галасом лютих промов,
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Бо усе що без неї – змертвіла, замерзла земля,
На якій не зростає ні віра, ні крапля надії,
То ж, як йтимеш сердитий, не ки́дай штики надарма́
Нищівними повір, можуть стати оці твої дії…
Не заходь в мою душу із брудом ненависних слів,
Що завжди настигають зненацька, неначе стихія,
Ти не знаєш, як здатен спотворити, знищити гнів.
Той мурований храм, без якого душа сиротіє…
(Британ Галина Ярославівна)
Там лиш тиша і спокій, прошу, не поруш того раю,
В ньому – вічність, безмежжя, ота безкорисна любов,
Без якої насправді нічого на світі немає…
Бо усе що без неї – змертвіла, замерзла земля,
На якій не зростає ні віра, ні крапля надії,
То ж, як йтимеш сердитий, не ки́дай штики надарма́
Нищівними повір, можуть стати оці твої дії…
Не заходь в мою душу із брудом ненависних слів,
Що завжди настигають зненацька, неначе стихія,
Ти не знаєш, як здатен спотворити, знищити гнів.
Той мурований храм, без якого душа сиротіє…
(Британ Галина Ярославівна)
