RanGe_LoveR
Пользователь
Нобелівськими лауреатами з хімії у 2023 році стали Мунгі Бавенді (Moungi G. Bawendi), Луїс Брюс (Louis E. Brus) та Алексей Єкимов (Alexei I. Ekimov) за відкриття та синтез квантових точок. Про рішення Шведської королівської академії наук повідомили під час онлайн-трансляції на сайті Нобелівської премії.
За що нагородили тріо?
Фізики довгий час знали з теоретичних розрахунків, що у наномасштабах властивості речовини починають визначатися розміром її частинок. Не маючи змоги створити такі частинки, що їх називають квантовими точками, вважалося, що вони не мають практичної користі. Але тепер завдяки дослідженням Бавенді, Брюса та Єкимова квантові точки не лише успішно синтезують, а й активно застосовують у буденному житті, зокрема в телевізорах та світлодіодних лампах.
Алексей Єкимов на початку 1980-х років першим продемонстрував залежний від розмірів частинок квантовий ефект на прикладі кольорового скла. Змінюючи розміри наночастинок хлориду міді, Єкимов зміг варіювати колір матеріалу. Через пару років Брюс представив цей квантовий ефект на прикладі вільноплаваючих частинок у рідині. Зрештою, 1993 року Бавенді вдосконалив технологію отримання квантових точок, забезпечивши кращий контроль над розміром наночастинок, чим уможливив їхнє практичне застосування. Тепер квантові точки, що світяться під дією струму чи світла, застосовуються у світлодіодних лампах та QLED екранах, а також допомагають біологам і лікарям візуалізувати тканини та клітини. Дослідники сподіваються, що у майбутньому квантові точки знайдуть використання і в гнучкій електроніці, крихітних сенсорах, тонших сонячних елементах та в зашифрованому квантовому зв'язку.
За що нагородили тріо?
Фізики довгий час знали з теоретичних розрахунків, що у наномасштабах властивості речовини починають визначатися розміром її частинок. Не маючи змоги створити такі частинки, що їх називають квантовими точками, вважалося, що вони не мають практичної користі. Але тепер завдяки дослідженням Бавенді, Брюса та Єкимова квантові точки не лише успішно синтезують, а й активно застосовують у буденному житті, зокрема в телевізорах та світлодіодних лампах.
Алексей Єкимов на початку 1980-х років першим продемонстрував залежний від розмірів частинок квантовий ефект на прикладі кольорового скла. Змінюючи розміри наночастинок хлориду міді, Єкимов зміг варіювати колір матеріалу. Через пару років Брюс представив цей квантовий ефект на прикладі вільноплаваючих частинок у рідині. Зрештою, 1993 року Бавенді вдосконалив технологію отримання квантових точок, забезпечивши кращий контроль над розміром наночастинок, чим уможливив їхнє практичне застосування. Тепер квантові точки, що світяться під дією струму чи світла, застосовуються у світлодіодних лампах та QLED екранах, а також допомагають біологам і лікарям візуалізувати тканини та клітини. Дослідники сподіваються, що у майбутньому квантові точки знайдуть використання і в гнучкій електроніці, крихітних сенсорах, тонших сонячних елементах та в зашифрованому квантовому зв'язку.
