На вулицях бурлить життя,
Летить мов білий град додолу.
Гуркоче по воді взуття,
Лунає глас міський довкола.
Усі щебечуть, мов птахи,
Закохуючись у потік неспинний,
Перетинаються шляхи,
У їх очах горить запал нестримний.
І щира посмішка твоя
Благословляє їхню неподільність,
Тремтить під ними та земля,
І створює навколо мелодійність.
А ти вертаєшся додому,
Щоб знов узріти порожнечу,
І знов пливеш у відчаї нічному,
Летить мов білий град додолу.
Гуркоче по воді взуття,
Лунає глас міський довкола.
Усі щебечуть, мов птахи,
Закохуючись у потік неспинний,
Перетинаються шляхи,
У їх очах горить запал нестримний.
І щира посмішка твоя
Благословляє їхню неподільність,
Тремтить під ними та земля,
І створює навколо мелодійність.
А ти вертаєшся додому,
Щоб знов узріти порожнечу,
І знов пливеш у відчаї нічному,
