Україна вже кілька місяців атакує інфраструктуру нафтової та газової промисловості в РФ, яка живить російську військову економіку. Приміром, днями стало відомо, що свою роботу зупинив нафтопереробний завод у Новокуйбишевську в Поволжі (підприємство входить до п’ятірки найбільших виробників газопереробної, нафтохімічної та органосинтетичної продукції в Росії та Східній Європі). Дефіцит палива, спричинений українськими ударами по цьому та інших російських НПЗ, призвів до того, що "енергетична наддержава" не здатна забезпечити ним навіть внутрішній ринок.
Реклама
Офіційне визнання паливної кризи в Російській Федерації, яке відбулось на позаминулому тижні, на минулому тижні міцно закріпилось в рішеннях російського уряду та в ринковій кон’юнктурі. Так, федеральний уряд скасував мито на імпорт палива в розмірі 5% до липня 2026 року. І того ж дня уряд Білорусії заявив, що завершив перемовини з Росією про умови переробки російської нафти на білоруських НПЗ (хто б сумнівався, що вусатий Бацька – Олександр Лукашенко - знову заробив на маніакальній одержимості російського диктатора Володимира Путіна продовжувати війну).
Здавалось би, проблема вирішена і паливну кризу завершено? Не зовсім.
Реклама
Офіційне визнання паливної кризи в Російській Федерації, яке відбулось на позаминулому тижні, на минулому тижні міцно закріпилось в рішеннях російського уряду та в ринковій кон’юнктурі. Так, федеральний уряд скасував мито на імпорт палива в розмірі 5% до липня 2026 року. І того ж дня уряд Білорусії заявив, що завершив перемовини з Росією про умови переробки російської нафти на білоруських НПЗ (хто б сумнівався, що вусатий Бацька – Олександр Лукашенко - знову заробив на маніакальній одержимості російського диктатора Володимира Путіна продовжувати війну).
Здавалось би, проблема вирішена і паливну кризу завершено? Не зовсім.
