Ти опустила руки, дивишся за край,
І вже не гріє так співучий водограй.
Уже не тішить так тебе палка весна,
Де заховалась мила посмішка твоя?
Я не дозволю смутку тебе взяти
І горю – душу твою розіп’яти!
Мов корабель лечу на гострих хвилях,
Багряне серце сяє на вітрилах!
Благаю – в прірву болю не впади,
Поринь зі мною в таємничі сни,
Де зорепади бавляться мов діти,
Та щиро граються барвисті квіти.
Там мерехтять смарагдові луги,
І солов’ї щебечуть навкруги,
Веселка простеляється до гаю
І вже не гріє так співучий водограй.
Уже не тішить так тебе палка весна,
Де заховалась мила посмішка твоя?
Я не дозволю смутку тебе взяти
І горю – душу твою розіп’яти!
Мов корабель лечу на гострих хвилях,
Багряне серце сяє на вітрилах!
Благаю – в прірву болю не впади,
Поринь зі мною в таємничі сни,
Де зорепади бавляться мов діти,
Та щиро граються барвисті квіти.
Там мерехтять смарагдові луги,
І солов’ї щебечуть навкруги,
Веселка простеляється до гаю
