Поезія у Парку під дощем…

[Zvopim]

Вибач, що не дарую квіти…
Вибач, що в недостатній мірі змушую радіти…

Так радісно, коли Ти сяєш у душі,
Так радісно, як посміхаєшся мені.

Люблю спостерігати за Тобою,
Люблю, коли любуєшся Собою.

І так стає приємно на душі,
Коли Тебе я бачу уві сні.

Нарешті попрощаюся з журбою,
Коли я знов побачуся з Тобою.

Skan Violtsi
Skan Violtsi