RanGe_LoveR
Пользователь
Сьогоднішній блог написаний на основі книги Говарда Маркса “Ринкові цикли”. У ній Маркс розкриває, як людська природа формує ринкові цикли, і я хочу поділитися своїми думками, спираючись на його ідеї, та додати власний погляд на те, як це працює і що ми, як інвестори, можемо з цього винести.
Світ, у якому ми живемо, влаштований дуже неоднорідно. В одному його боці — закони фізики, геометрії, інженерії. Натискаєш на педаль — авто їде. Вмикаєш електрику — прилад працює. Якщо в системі все в порядку, вона діє передбачувано. Механічні процеси схильні до лінійного руху. Їх можна розрахувати, спроєктувати, навіть автоматизувати.
Але є інший світ — світ, у якому панують очікування, страх, жага прибутку, розчарування. Світ економіки, історії, фінансів. Тут усе відбувається за принципом: "раптом усі вирішили, що тепер усе по-іншому". Це не просто змінний ринок. Це змінне мислення. І тут починається циклічність.
Говард Маркс, легендарний інвестор і засновник Oaktree Capital, у своїй книзі чітко вказує: головна причина того, що ринки рухаються хвилеподібно, — людина. Саме емоційна, непослідовна, іноді наївна, іноді надміру впевнена людина. Це ми з вами.
І хоч нам дуже хочеться вірити, що ринок — це раціональна система, яка відображає об'єктивні фактори: ставки, прибутки, новини, війни, політику центробанків, — насправді все набагато тонше. Ці події справді мають значення. Але саме сприйняття цих подій ринковими учасниками і створює амплітуду: зростання, обвал, ейфорію, істерію, відчай і знову зростання.
Ось тільки правда в тому, що саме в цей момент — ризик найбільший. Маркс пише:
«Коли інвестори вважають, що ризику немає — саме тоді він найбільший».
Бо зростання ціни не робить актив безпечнішим — навпаки, воно зменшує запас міцності. Інвестори починають купувати за будь-яку ціну, не думаючи, що в цієї ціни є фундамент. Вони женуться за прибутком, який уже, можливо, відбувся. І саме ця ейфорія — сигнал небезпеки.
Можна згадати будь-який міхур останніх десятиліть — від доткомів до мемів на дексах. У розпалі кожного з них було те саме: відчуття, що цього разу «все по-іншому», що ціни не мають стелі, і що саме ті, хто сумніваються, — насправді "не розуміють нової реальності". Але згодом завжди приходить те, що Маркс називає «поверненням до середнього». І цей рух назад завжди болючий. Бо йде він через знищення капіталу.
І знаєте, я впевнений, що ви це відчували на собі або бачили на власні очі, як це відчувають інші люди. Чого вартий мемкоїн TRUMP. Біля 80% гаманців НІКОЛИ не купували криптовалюту до цього. Окей, віднімемо декілька десятків відсотків гаманців юзерів, які просто не хотіли “палити” свій основний. Але уявіть, половина людей, які зайшли в такий голосний проект, вперше торкнулися інвестицій саме через мемтокени, а не якісь блючипи. Особисто маю знайомих, які купували ці дурниці своїм братам і мамам. Все чому? Історії про шалені ікси героїв з інтернету і віра в те, що цей тренд буде нескінченним.
І тепер згадуємо цитату “коли інвестори вважають ризик низьким, він насправді є дуже високим”. І це правда — ейфорія змушує людей ігнорувати небезпеку, а потім розплачуватися за це під час спадів.
Активи коштують дешево, але нікому не потрібні. Капітал ховається в готівку. Замість пошуку можливостей усі говорять лише про втрати. Паніка — поганий радник. Але вона дуже голосна. І вона не дозволяє побачити реальну цінність. Інвестори в таких умовах оцінюють ситуацію не через фундаментальні показники, а через власний рівень болю.
Маркс влучно зауважує:
«Інвестори стають терпимими до ризику саме тоді, коли варто його уникати, і уникають ризику саме тоді, коли слід шукати можливості».
Це, мабуть, одна з найнеприємніших істин для нас усіх. Бо вона прямо каже: наша інтуїція не працює на ринку. Вона заточена не для фінансів, а для виживання. Але фінансове виживання — це проти інстинктів. І от чому ринки завжди будуть рухатись у циклах.
Цикли не мають точного таймінгу. Вони не підкоряються календарю. Але у них є своя мова: поведінка інвесторів, умови кредитування, спред між безпечними та ризиковими активами, масовий настрій.
Ринок — це насамперед місце, де зустрічаються настрої. І саме спостереження за ними — а не лише за цифрами — дозволяє бачити більше. Де зараз усі? Оптимісти? Песимісти? Переоцінюють майбутнє чи недооцінюють теперішнє?
Той, хто навчився ставити ці питання — вже грає в іншу гру. Не просто купує й продає. А аналізує. Очікує. Готується.
Коли ж ринки падають, настає інша крайність. Інвестори стають надмірно обережними. Ризик сприймається як ворог, а ринки — як місце, де можна лише втратити гроші. Кредитори стають обережними, доступ до позик обмежується, і економіка сповільнюється.
Це створює замкнене коло, яке, за словами Маркса, є невід’ємною частиною ринкових циклів. Він зазначає, що в такі моменти ціни активів падають до рівнів, де втрати стають малоймовірними, а потенційна прибутковість — величезною.
Але хто наважується інвестувати, коли всі навколо панікують? Скільки разів Ви ловили себе на думці, що в періоди криз, як-от у березні 2020 року, чи короткострокові періоди страху, як от: хвиля розвʼязання керрі трейду 5 серпня минулого року, чи квітневий дамп на тлі оголошених тарифів, страх зупиняв від покупки активів, які потім зросли в рази? Маркс наголошує: саме в такі моменти, коли всі уникають ризику, ховаються найбільші можливості.
А отже, і цикли — не зникнуть. Ніколи.
І це не трагедія. Це просто факт.
І це ж — можливість.
Світ, у якому ми живемо, влаштований дуже неоднорідно. В одному його боці — закони фізики, геометрії, інженерії. Натискаєш на педаль — авто їде. Вмикаєш електрику — прилад працює. Якщо в системі все в порядку, вона діє передбачувано. Механічні процеси схильні до лінійного руху. Їх можна розрахувати, спроєктувати, навіть автоматизувати.
Але є інший світ — світ, у якому панують очікування, страх, жага прибутку, розчарування. Світ економіки, історії, фінансів. Тут усе відбувається за принципом: "раптом усі вирішили, що тепер усе по-іншому". Це не просто змінний ринок. Це змінне мислення. І тут починається циклічність.
Говард Маркс, легендарний інвестор і засновник Oaktree Capital, у своїй книзі чітко вказує: головна причина того, що ринки рухаються хвилеподібно, — людина. Саме емоційна, непослідовна, іноді наївна, іноді надміру впевнена людина. Це ми з вами.
І хоч нам дуже хочеться вірити, що ринок — це раціональна система, яка відображає об'єктивні фактори: ставки, прибутки, новини, війни, політику центробанків, — насправді все набагато тонше. Ці події справді мають значення. Але саме сприйняття цих подій ринковими учасниками і створює амплітуду: зростання, обвал, ейфорію, істерію, відчай і знову зростання.
Момент, коли ризик стає невидимим — найнебезпечніший
В епоху зростання все виглядає просто. Бізнеси ростуть, IPO ллються рікою, фонди збирають мільярди за добу. І здається, що ринок "нарешті" став дорослим, зрілим, керованим. Люди купують активи з мінімальною премією за ризик і вважають це нормою. Деякі навіть починають переконувати себе, що ризику більше не існує — ми його перемогли.Ось тільки правда в тому, що саме в цей момент — ризик найбільший. Маркс пише:
«Коли інвестори вважають, що ризику немає — саме тоді він найбільший».
Бо зростання ціни не робить актив безпечнішим — навпаки, воно зменшує запас міцності. Інвестори починають купувати за будь-яку ціну, не думаючи, що в цієї ціни є фундамент. Вони женуться за прибутком, який уже, можливо, відбувся. І саме ця ейфорія — сигнал небезпеки.
Можна згадати будь-який міхур останніх десятиліть — від доткомів до мемів на дексах. У розпалі кожного з них було те саме: відчуття, що цього разу «все по-іншому», що ціни не мають стелі, і що саме ті, хто сумніваються, — насправді "не розуміють нової реальності". Але згодом завжди приходить те, що Маркс називає «поверненням до середнього». І цей рух назад завжди болючий. Бо йде він через знищення капіталу.
І знаєте, я впевнений, що ви це відчували на собі або бачили на власні очі, як це відчувають інші люди. Чого вартий мемкоїн TRUMP. Біля 80% гаманців НІКОЛИ не купували криптовалюту до цього. Окей, віднімемо декілька десятків відсотків гаманців юзерів, які просто не хотіли “палити” свій основний. Але уявіть, половина людей, які зайшли в такий голосний проект, вперше торкнулися інвестицій саме через мемтокени, а не якісь блючипи. Особисто маю знайомих, які купували ці дурниці своїм братам і мамам. Все чому? Історії про шалені ікси героїв з інтернету і віра в те, що цей тренд буде нескінченним.
І тепер згадуємо цитату “коли інвестори вважають ризик низьким, він насправді є дуже високим”. І це правда — ейфорія змушує людей ігнорувати небезпеку, а потім розплачуватися за це під час спадів.
А потім настає інша крайність — страх
Настає рецесія, щось ламається — і вся ринкова поведінка розвертається на 180 градусів. Інвестори починають боятися. І чим далі падає ринок, тим менше вони готові ризикувати. Але от іронія: саме тоді, коли ризик найменший, ніхто не хоче його брати.Активи коштують дешево, але нікому не потрібні. Капітал ховається в готівку. Замість пошуку можливостей усі говорять лише про втрати. Паніка — поганий радник. Але вона дуже голосна. І вона не дозволяє побачити реальну цінність. Інвестори в таких умовах оцінюють ситуацію не через фундаментальні показники, а через власний рівень болю.
Маркс влучно зауважує:
«Інвестори стають терпимими до ризику саме тоді, коли варто його уникати, і уникають ризику саме тоді, коли слід шукати можливості».
Це, мабуть, одна з найнеприємніших істин для нас усіх. Бо вона прямо каже: наша інтуїція не працює на ринку. Вона заточена не для фінансів, а для виживання. Але фінансове виживання — це проти інстинктів. І от чому ринки завжди будуть рухатись у циклах.
Знання циклу — не гарантія, але перевага
Ніхто не може зупинити цикл. Він — частина гри. Але той, хто розуміє, на якому етапі ми перебуваємо, — має шанс не бути змитим хвилею. І навіть більше — використати її.Цикли не мають точного таймінгу. Вони не підкоряються календарю. Але у них є своя мова: поведінка інвесторів, умови кредитування, спред між безпечними та ризиковими активами, масовий настрій.
Ринок — це насамперед місце, де зустрічаються настрої. І саме спостереження за ними — а не лише за цифрами — дозволяє бачити більше. Де зараз усі? Оптимісти? Песимісти? Переоцінюють майбутнє чи недооцінюють теперішнє?
Той, хто навчився ставити ці питання — вже грає в іншу гру. Не просто купує й продає. А аналізує. Очікує. Готується.
Емоційні гойдалки
Мені подобається, як Маркс описує психологію інвесторів. У хороші часи ми бачимо світ у рожевому кольорі. Ми купуємо активи, не замислюючись про маржу безпеки, бо ризику ж немає!. Але це ілюзія. Маркс пише: “Широко поширена терпимість до ризику — це найбільший провісник наступного зниження ринку”. Памʼятаєте 2007 рік? Сумніваюсь. Особисто я тоді був ще у дитячому садку. Втім тут на допомогу приходить всіма улюблений фільм “The Big Short”, який просто ідеально екранізує події, причину і психологію людей у ті роки. Коли перед фінансовою кризою всі говорили про нерухомість як про “вічний актив”. Люди брали іпотеки, які не могли собі дозволити, бо вірили, що ціни тільки зростатимуть. У періоди процвітання банки та інвестори стають щедрішими. Кредити видаються легше, стандарти падають, і це підживлює зростання. Але, як пише Маркс, “процвітання влече за собою збільшення видачі боргів, що призводить до неблагонадійного кредитування, яке завдає великої шкоди”. А потім — бум, і все обвалилося.Коли ж ринки падають, настає інша крайність. Інвестори стають надмірно обережними. Ризик сприймається як ворог, а ринки — як місце, де можна лише втратити гроші. Кредитори стають обережними, доступ до позик обмежується, і економіка сповільнюється.
Це створює замкнене коло, яке, за словами Маркса, є невід’ємною частиною ринкових циклів. Він зазначає, що в такі моменти ціни активів падають до рівнів, де втрати стають малоймовірними, а потенційна прибутковість — величезною.
Але хто наважується інвестувати, коли всі навколо панікують? Скільки разів Ви ловили себе на думці, що в періоди криз, як-от у березні 2020 року, чи короткострокові періоди страху, як от: хвиля розвʼязання керрі трейду 5 серпня минулого року, чи квітневий дамп на тлі оголошених тарифів, страх зупиняв від покупки активів, які потім зросли в рази? Маркс наголошує: саме в такі моменти, коли всі уникають ризику, ховаються найбільші можливості.
І наостанок — проста, майже сумна істина
Ми не змінимо людську природу. Крайнощі — вшиті в нас.А отже, і цикли — не зникнуть. Ніколи.
І це не трагедія. Це просто факт.
І це ж — можливість.