Alin4kDoDo
Леди
Дослідники щойно виявили, що століття дезінформації про чуму насправді почалися з вірша. Вважається, що основою укоріненого міфу стала невірно витлумачена розповідь про трикстера 14 століття.
Дезінформація про COVID-19 все ще залишається серйозною проблемою через понад п'ять років після появи вірусу. На жаль, час не завжди вносить ясність. Навіть через сотні років наше розуміння Чорної смерті (Yersinia pestis) все ще залишається затуманеним помилковими твердженнями
Історики з Ексетерського університету стверджують, що сумнозвісна чума, ймовірно, поширювалася континентом не так швидко, як вважалося раніше. Вчені стверджують, що причиною поширеної хибної думки є літературна повість 14 століття, що оповідає про небезпечні подвиги вигаданого мандрівного трикстера.
Швидке поширення бубонної чуми
Бубонна чума багато в чому запам'яталася руйнуваннями, що їх принесла Європі, проте її походження все ще вкрите таємницею. Десятиліттями більшість експертів вважали, що чума виникла в Китаї, а потім усього за кілька років поширилася на захід Шовковим шляхом. Нещодавні палеогенетичні дослідження вже змістили джерело поширення бубонної чуми ближче до Центральної Азії, але багато дослідників все ще стверджують, що Чорній смерті знадобилося всього десятиліття, щоб до 1340-х років досягти Чорного моря на заході. Зазначимо, ця "теорія швидкого переміщення" залишається однією з найпопулярніших гіпотез, що пояснюють поширення чуми.Основні докази цієї теорії засновані зовсім не на генетичних даних. Насправді теорія походить від оповідання, написаного поетом та істориком Ібн аль-Варді в Алеппо, Сирія, близько 1348 року н.е. За словами експертів, це найвідоміший приклад маками — арабського оповідного жанру, що розповідає про злодіяння бродячого трикстера. Макама виникла наприкінці X століття, але розквіт жанру почався приблизно через два століття. До 14 століття воїни-мамлюки стали особливо цікавитися цими історіями, написаними для читання вголос за один сеанс.
Макама Ібн аль-Варді розповідає про 15-річну мандрівку мандрівного волоцюги, що починається в невизначеному регіоні за межами Китаю. Звідти головний герой перебирається до Китаю, а потім залишає по собі руйнівний слід в Індії, Центральній Азії, Персії, а зрештою досягає Чорного та Середземного морів.
У 15 столітті арабські, а потім і європейські історики, інтерпретували історію Ібн аль-Варді як притчу, засновану на фактах, де головний герой по суті був уособленням самої Чорної смерті. Ця помилка, як тепер вважають учені, спотворила справжню історію чуми.
За словами співавтора дослідження, історика Нагаяна Фенсі з Ексетерського університету, всі джерела невірного поширення чуми фактично беруть початок у цьому тексті. По суті, він ніби перебуває в центрі павутини міфів про те, як насправді Чорна смерть поширювалася регіоном. Фенсі додав, що вся загальноприйнята розповідь ґрунтується на цій єдиній макамі, яка не підкріплена жодними іншими сучасними джерелами й навіть іншими макамами.
Макама зберігає актуальність
Автори дослідження наголошують, що їхня робота не покликана применшити значення чи художність маками, проте дані вказують на те, що нам слід вірно читати та вивчати її. За словами Фенсі, маками, можливо, не дають точної інформації про те, як поширювалася бубонна чума, проте вони допомагають зрозуміти, як люди того часу жили в умовах кризи такого масштабу.Водночас за словами Фенсі, інші історики тепер можуть звернутися до інших великих регіональних спалахів чуми, як-от спалах у Дамаску (Сирія) 1258 року н.е. та спалах у Кайфені в Китаї 1232-1233 років.
