RanGe_LoveR
Пользователь
«Я не буду їсти зефірку… я сильний/а, я витримаю…» - більшість з нас знає про цей
експеримент і про те що так по ідеї перевіряли значення «сили волі» у житті людей. Так би
мовити дослідник який мав гіпотезу, що люди (від початку діти) які зможуть витримати
тест: не їсти зефірку поки він не повернеться, а тільки дивитися на неї, щоб потім отримати
дві замість одної – досягнуть більшого в житті.
про силу, а про сенс та бажання. І ще про нейромедіатори в нашому мозку, зокрема
дофамін/ серотонін. Дофамін виділяється саме в процесі відчуття нашого бажання
досягнути своєї мети, а от серотонін вже від самого результату. Так от варто помислити
якщо доклади прямо таки «витримуючих» зусиль, щоб досягнути чогось, то що буде у
відчуттях на виході? ... Ми втомлюємося, «перегораємо», нам стає вже байдуже і ми вже
готові на все аби тільки позбутися свого плану «Маршала».
Але якщо коротко, то можна використати теорію Джеймса Кліра, яка називається теорією чотирьох конфорок.
Спробуйте уявити, що ваше життя — це звичайна плита, в якій кожна з конфорок здатна
підтримувати лише щось одне: вашу родину, друзів, стан здоров'я чи роботу.
Джеймс пояснює: «Для того, щоб бути успішним, вам потрібно вимкнути одну з конфорок.
А для того, щоб стати надзвичайно успішним, слід перекрити одразу дві».
Що ж може допомогти зрозуміти, яку з комфорок потрібно ввімкнути/ вимкнути?
Можна почати з найпростішого, але і водночас найбільш складного процесу – пізнання
та вивчення себе, розуміння що вам особисто потрібно в житті. Через самодослідження
ми також пізнаємо більше свою «особливу» історію життя і як це вплинуло на те, якою
людиною ми сформувалися і чого саме нам не вистачає, щоб з задоволенням досягати
своїх результатів.
експеримент і про те що так по ідеї перевіряли значення «сили волі» у житті людей. Так би
мовити дослідник який мав гіпотезу, що люди (від початку діти) які зможуть витримати
тест: не їсти зефірку поки він не повернеться, а тільки дивитися на неї, щоб потім отримати
дві замість одної – досягнуть більшого в житті.
Але в мене особисто запитання – це досягнення від наявності бажання та власного сенсу, чи еффект «терпила»?
Один з контратакуючих моментів в сучасному світі – це саме те що «сила волі», зовсім непро силу, а про сенс та бажання. І ще про нейромедіатори в нашому мозку, зокрема
дофамін/ серотонін. Дофамін виділяється саме в процесі відчуття нашого бажання
досягнути своєї мети, а от серотонін вже від самого результату. Так от варто помислити
якщо доклади прямо таки «витримуючих» зусиль, щоб досягнути чогось, то що буде у
відчуттях на виході? ... Ми втомлюємося, «перегораємо», нам стає вже байдуже і ми вже
готові на все аби тільки позбутися свого плану «Маршала».
Важливо памятати про те що сила волі – має свої обмеження, є багато факторів які на це впливають, про них можна написати цілий workbook.
Але якщо коротко, то можна використати теорію Джеймса Кліра, яка називається теорією чотирьох конфорок.
Спробуйте уявити, що ваше життя — це звичайна плита, в якій кожна з конфорок здатна
підтримувати лише щось одне: вашу родину, друзів, стан здоров'я чи роботу.
Джеймс пояснює: «Для того, щоб бути успішним, вам потрібно вимкнути одну з конфорок.
А для того, щоб стати надзвичайно успішним, слід перекрити одразу дві».
Що ж може допомогти зрозуміти, яку з комфорок потрібно ввімкнути/ вимкнути?
Можна почати з найпростішого, але і водночас найбільш складного процесу – пізнання
та вивчення себе, розуміння що вам особисто потрібно в житті. Через самодослідження
ми також пізнаємо більше свою «особливу» історію життя і як це вплинуло на те, якою
людиною ми сформувалися і чого саме нам не вистачає, щоб з задоволенням досягати
своїх результатів.
