RanGe_LoveR
Пользователь
Соціальна фобія – це страх однієї або кількох соціальних ситуацій. Поширені ситуації, які часто викликають страх, це: публічні виступи, знайомство з новими людьми, гостювання на вечірках, запрошення на побачення, споживання їжі в присутності інших, користування громадськими вбиральнями, спілкування з людьми, наділеними владою, та суперечки з іншими.
Люди, які страждають соціальною фобією, бояться того, що зроблять чи скажуть щось настільки недоречне чи дивне, що інші неодмінно подумають про них погано. Часто вони також переймаються, що довколишні зауважать ознаки їхньої тривоги такі, як почервоніння обличчя, тремтіння чи пітливість. Зазвичай, люди, в яких соціальна фобія, щосили намагаються триматися подалі від ситуацій і обставин, які викликають ці тривожні переживання. Коли ж вони не в змозі уникнути таких ситуацій, то почуваються дуже схвильовано або ніяково. Часом це може призводити до панічних атак.
Соціальна фобія – важка, крайня форма сором’язливості, що може спричинити серйозні негаразди в житті людей. Іноді труднощі можуть бути незначними, наприклад, неспроможність висловлювати свою думку в групі людей. Проте є багато інших проявів соціальної фобії, що можуть спричиняти дуже серйозні проблеми. Люди з сильно вираженою соціальною фобією нерідко мають мало друзів, почуваються самотньо, а також мають труднощі в досягненні своїх цілей у навчанні чи в роботі.
Соціальна фобія дуже поширена. Більше однієї особи з кожних восьми страждатимуть цим розладом у певний момент свого життя. Значно більшій кількості людей притаманні ознаки сором’язливості, які не виражені настільки, щоб називатися соціальною фобією. Цей розлад удвічі частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Утім радше чоловіки схильні шукати допомоги для вирішення цієї проблеми. Соціальна фобія, зазвичай, розпочинає розвиватися у ранньому підлітковому або юнацькому віці, але може проявитися і значно раніше. Якщо люди не отримують допомоги, проблема може тривати роками.
Точні причини виникнення соціальної фобії невідомі. Все ж прийнято вважати, що розвитку проблеми сприяють кілька факторів:
Важливо пам’ятати, що соціальна фобія відрізняється в кожної окремої людини за інтенсивністю, тривалістю, появою супутніх труднощів тощо. Тому рекомендації на лікування можуть бути різними (зокрема, стосовно того, як часто та довго будуть проводитись консультації, чи будуть долучатись інші спеціалісти).
Спільним для всіх втручань буде метод, за допомогою якого будуть досягатись зміни. Згідно світових стандартів надання допомоги рекомендованою є когнітивно-поведінкова терапія. Дані досліджень підтвердили, що більшість людей, залучених у когнітивно-поведінкову терапію тривожних розладів, згодом почуваються менш тривожно навіть після завершення лікування.
Когнітивно-поведінкова терапія тривожних розладів каже, що єдиним методом подолання страху є подивитися в обличчя страху, замість того, щоб уникати його. Для того, щоб подолати страх, терапевт запропонує скласти список об’єктів або ситуацій, яких людина боїться; описати, наскільки сильним є страх, та вказати свої переконання щодо кожного об’єкта чи ситуації. Процес зустрічі зі страхом буде поступовим: попередньо терапевт пояснить усі деталі; завдання буде ретельно заплановане на спільній консультації; не буде жодних неприємних несподіванок; і людина особисто визначатиме темп, з яким захоче просуватися вперед у терапії. Більшість пацієнтів завдяки застосуванню цих технік відчувають значно меншу напругу, почуваються успішнішими, а також стають здатні робити те, що раніше боялися.
Багато пацієнтів зазнають швидкого покращення після кількох подовжених сесій (наприклад, тривалістю від 2-х до 3-х годин), які роблять можливою інтенсивну експозицію об’єктів чи ситуацій, що викликають страх. Залежно від конкретного страху, стан від 74 до 94 % пацієнтів покращується за умови застосування цих технік.
Люди, які страждають соціальною фобією, бояться того, що зроблять чи скажуть щось настільки недоречне чи дивне, що інші неодмінно подумають про них погано. Часто вони також переймаються, що довколишні зауважать ознаки їхньої тривоги такі, як почервоніння обличчя, тремтіння чи пітливість. Зазвичай, люди, в яких соціальна фобія, щосили намагаються триматися подалі від ситуацій і обставин, які викликають ці тривожні переживання. Коли ж вони не в змозі уникнути таких ситуацій, то почуваються дуже схвильовано або ніяково. Часом це може призводити до панічних атак.
Соціальна фобія – важка, крайня форма сором’язливості, що може спричинити серйозні негаразди в житті людей. Іноді труднощі можуть бути незначними, наприклад, неспроможність висловлювати свою думку в групі людей. Проте є багато інших проявів соціальної фобії, що можуть спричиняти дуже серйозні проблеми. Люди з сильно вираженою соціальною фобією нерідко мають мало друзів, почуваються самотньо, а також мають труднощі в досягненні своїх цілей у навчанні чи в роботі.
Соціальна фобія дуже поширена. Більше однієї особи з кожних восьми страждатимуть цим розладом у певний момент свого життя. Значно більшій кількості людей притаманні ознаки сором’язливості, які не виражені настільки, щоб називатися соціальною фобією. Цей розлад удвічі частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Утім радше чоловіки схильні шукати допомоги для вирішення цієї проблеми. Соціальна фобія, зазвичай, розпочинає розвиватися у ранньому підлітковому або юнацькому віці, але може проявитися і значно раніше. Якщо люди не отримують допомоги, проблема може тривати роками.
Точні причини виникнення соціальної фобії невідомі. Все ж прийнято вважати, що розвитку проблеми сприяють кілька факторів:
- Генетика. Родичі осіб із соціальною фобією часто сором’язливі або самі страждають цим розладом.
- Попередній досвід. Багато людей із соціальною фобією пам’ятають минулий досвід приниження чи засоромлення. Такі спогади змушують їх боятися виникнення схожих ситуацій у майбутньому. Незабаром люди починають уникати соціальних ситуацій; з плином часу це призводить до посилення страху.
- Негативне мислення. Для людей із соціальною фобією типовими є негативні автоматичні думки – «передбачення» того, що з ними трапиться в соціальних ситуаціях. Універсальними думками є: «Я не спроможуся сказати що-небудь варте уваги», «Я виставлю себе дурнем», «Люди побачать, як я хвилююся». Також цим людям, як правило, властиві надзвичайно високі вимоги до себе, наприклад: «Я ніколи не повинен тривожитися», «Потрібно бути красивим і розумним, щоб подобатися іншим» або «Я повинен заслужити схвалення кожного». Нерідко у них наявні негативні переконання щодо себе, наприклад «Я нудний», «Я дивакуватий» чи «Я відрізняюся від інших людей».
- Дефіцит соціальних навичок. Деякі люди з соціальною фобією ніколи не мали можливості опанувати соціальні навички, що призводить до труднощів у ситуаціях взаємодії з довколишніми. Інші люди з цим розладом володіють достатніми навичками спілкування, тільки тривожаться до такої міри, що їм важко ними скористатися.
Важливо пам’ятати, що соціальна фобія відрізняється в кожної окремої людини за інтенсивністю, тривалістю, появою супутніх труднощів тощо. Тому рекомендації на лікування можуть бути різними (зокрема, стосовно того, як часто та довго будуть проводитись консультації, чи будуть долучатись інші спеціалісти).
Спільним для всіх втручань буде метод, за допомогою якого будуть досягатись зміни. Згідно світових стандартів надання допомоги рекомендованою є когнітивно-поведінкова терапія. Дані досліджень підтвердили, що більшість людей, залучених у когнітивно-поведінкову терапію тривожних розладів, згодом почуваються менш тривожно навіть після завершення лікування.
Когнітивно-поведінкова терапія тривожних розладів каже, що єдиним методом подолання страху є подивитися в обличчя страху, замість того, щоб уникати його. Для того, щоб подолати страх, терапевт запропонує скласти список об’єктів або ситуацій, яких людина боїться; описати, наскільки сильним є страх, та вказати свої переконання щодо кожного об’єкта чи ситуації. Процес зустрічі зі страхом буде поступовим: попередньо терапевт пояснить усі деталі; завдання буде ретельно заплановане на спільній консультації; не буде жодних неприємних несподіванок; і людина особисто визначатиме темп, з яким захоче просуватися вперед у терапії. Більшість пацієнтів завдяки застосуванню цих технік відчувають значно меншу напругу, почуваються успішнішими, а також стають здатні робити те, що раніше боялися.
Багато пацієнтів зазнають швидкого покращення після кількох подовжених сесій (наприклад, тривалістю від 2-х до 3-х годин), які роблять можливою інтенсивну експозицію об’єктів чи ситуацій, що викликають страх. Залежно від конкретного страху, стан від 74 до 94 % пацієнтів покращується за умови застосування цих технік.
