Осінній вітер на світанку,
І синій колір прапорів,
Видніється кордон початку
Афінських мужніх таборів.
Гопліти вже давно напоготові
Нагодувати спраглого меча.
Вони взірець є сили волі,
Що рубить голову червону із плеча.
Їх ум не знуджує питання:
Заради чого нам ота земля?
Бо відповідь чітка і карколомна:
Патріотизм – це сенс буття.
Алківіад кидає заклик мов списá,
Аби пробити щит олігархії.
Тут Демосфен вже мчить немов стріла,
Аби розбити Архідама мрії.
У їх очах бурлить запал
Здобути славу предків споконвічну.
Їх вдома возведуть на п’єдестал,
Софокл створить п’єсу героїчну.
Боєць і є країни майбутнє,
Сумлінний праведний електорат.
Бо тільки воїн здатний на могутнє,
Звитяги й мудрості аристократ.
А десь сидить собі дурний лихвар
І мріє про політики лаштунки.
Наслухавшись софіста клятого примар,
Чванливо голос пхне свій в підрахунки.
Однак Перікл декларує на дебатах,
Що справжня демократія – це сила.
Керують нею лиш в кірасах,
Надаючи державі незалежні крила.
Бахмацький Богдан Сергійович
І синій колір прапорів,
Видніється кордон початку
Афінських мужніх таборів.
Гопліти вже давно напоготові
Нагодувати спраглого меча.
Вони взірець є сили волі,
Що рубить голову червону із плеча.
Їх ум не знуджує питання:
Заради чого нам ота земля?
Бо відповідь чітка і карколомна:
Патріотизм – це сенс буття.
Алківіад кидає заклик мов списá,
Аби пробити щит олігархії.
Тут Демосфен вже мчить немов стріла,
Аби розбити Архідама мрії.
У їх очах бурлить запал
Здобути славу предків споконвічну.
Їх вдома возведуть на п’єдестал,
Софокл створить п’єсу героїчну.
Боєць і є країни майбутнє,
Сумлінний праведний електорат.
Бо тільки воїн здатний на могутнє,
Звитяги й мудрості аристократ.
А десь сидить собі дурний лихвар
І мріє про політики лаштунки.
Наслухавшись софіста клятого примар,
Чванливо голос пхне свій в підрахунки.
Однак Перікл декларує на дебатах,
Що справжня демократія – це сила.
Керують нею лиш в кірасах,
Надаючи державі незалежні крила.
Бахмацький Богдан Сергійович