Розповідаємо, як впоратися зі стресом.В Україні помітно зростає кількість випадків насильства. Зокрема в Києві, наприклад, минулого тижня сталася стрілянина на АЗС, загинула людина. А на Обухівщині днями чоловік влаштував стрілянину в магазині – двоє людей поранені.
Через виснаження внаслідок тривалого стресу, як-от повномасштабна війна, людська психіка обирає певну стратегію адаптації. Ми бачимо, що загрози не закінчуються, ба більше — посилюються, а наші ресурси обмежені. Це призводить до поступового зниження толерантності, яке проходить три етапи.
Про це в коментарі сайту ТСН.ua розповів психолог, експерт з емоційного відновлення Валентин Кім
“Чи можна те, що відбувається, пов'язати зі стресом від довготривалої війни? Так, безумовно. І це цілком зрозуміло. Людській природі, психіці притаманна така реакція, коли ми виснажуємося, коли стрес достатньо тривалий”, — каже психолог.
Перший етап — це зниження толерантності до чужих.
“Звісно, одразу до ворогів, їх не варто жаліти. У нас розмови про те, який сенс брати в полон росіян, періодично виникали. І от ці моменти, коли вони виникали, це сигналізація про те, що толерантність знижується”, — розповів Валентин Кім.
На другому етапі знижується толерантність до своїх. Тоді ми починаємо чіткіше ділити все оточення на “своїх” і “чужих”.
“Спочатку це всі українці, потім — тільки ті українці, які не виїхали, далі — українці, які не виїхали і погоджуються з моєю точкою зору, потім ще щось. Ми постійно обмежуємо коло людей, яких ми вважаємо своїми, заради яких ми готові жертвувати, ділитися чимось. І це знову ж таки пов'язано з виснаженням наших емоційно-вольових ресурсів”, — пояснив психолог.
На третьому етапі відбувається зниження толерантності до себе. Ми починаємо все менше жаліти самих себе.
Зниження толерантності — це один зі способів адаптації до світу навколо. І саме це призводить до того, що у нас відкриваються можливості до каскадування агресії.
“Коли ми стикаємося з тим, що не можемо відповісти ворогові тим же, чим він нам — ми не можемо безпосередньо вбити свого ворога, а змушені чекати, змушені перебувати у стані пасивного очікування якоїсь чергової халепи — це призводить до того, що у нас накопичується величезна купа агресії. Нам її треба кудись каскадувати. Бо якщо її тримати в собі, вона перетворюється на аутоагресію — на агресію стосовно самих себе. Тому ми намагаємося каскадувати її на інших, на тих, хто слабший, на тих, хто з нами не погоджується”, — розповів Валентин Кім.
Тому, за його словами, зростає кількість агресивних проявів, конфліктів, бійок, стрілянини, підривів, випадкових конфліктів на дорозі.
Крім того, коли стреси тривають, а ми вже вичерпали всі свої ресурси, перебрали всі свої адаптивні стратегії, то агресія може переходити в аутоагресію.
“Може підвищуватися частота захворювань. Я нещодавно проводив дослідження, ми з колегами збирали фокус групи з різних категорій громадян. Виявилося, що практично в кожній групі є хтось, у когось з рідних, хто страждає на онкологічне захворювання або на аутоімунне. Практично в кожній групі щонайменше одна людина така є. Така вибірка наводить на думку, що кількість людей, у яких з'явилися або загострилися хвороби, збільшилася”, — каже психолог.
Хвороби — це теж прояв того, що рівень стресу надмірний.
“Механізмів, щоб йому щось протиставити, у нас уже немає, ресурси закінчуються і тому йдуть такі прояви. Воно проявляється як на соціальному рівні, коли виникають конфлікти, стрілянина, бійки, так і на рівні персонального стану. Ти можеш хворіти, можеш зростати рівень самогубств тощо”, — розповів Валентин Кім.
“Сценарій уже є — часто людям не вистачає ресурсу, щоб його реалізувати. Необхідно турбуватися про декілька речей. Перше — це власне тіло. Нам необхідно до нього ставитися з увагою і повагою. Наше тіло має отримувати від нас позитивні сигнали турботи”, — каже Валентин Кім.
Це може бути приємний відпочинок, спа-процедури якісь, масажі, ванни, душі, якесь особливе харчування.
Через виснаження внаслідок тривалого стресу, як-от повномасштабна війна, людська психіка обирає певну стратегію адаптації. Ми бачимо, що загрози не закінчуються, ба більше — посилюються, а наші ресурси обмежені. Це призводить до поступового зниження толерантності, яке проходить три етапи.
Про це в коментарі сайту ТСН.ua розповів психолог, експерт з емоційного відновлення Валентин Кім
“Чи можна те, що відбувається, пов'язати зі стресом від довготривалої війни? Так, безумовно. І це цілком зрозуміло. Людській природі, психіці притаманна така реакція, коли ми виснажуємося, коли стрес достатньо тривалий”, — каже психолог.
Перший етап — це зниження толерантності до чужих.
“Звісно, одразу до ворогів, їх не варто жаліти. У нас розмови про те, який сенс брати в полон росіян, періодично виникали. І от ці моменти, коли вони виникали, це сигналізація про те, що толерантність знижується”, — розповів Валентин Кім.
На другому етапі знижується толерантність до своїх. Тоді ми починаємо чіткіше ділити все оточення на “своїх” і “чужих”.
“Спочатку це всі українці, потім — тільки ті українці, які не виїхали, далі — українці, які не виїхали і погоджуються з моєю точкою зору, потім ще щось. Ми постійно обмежуємо коло людей, яких ми вважаємо своїми, заради яких ми готові жертвувати, ділитися чимось. І це знову ж таки пов'язано з виснаженням наших емоційно-вольових ресурсів”, — пояснив психолог.
На третьому етапі відбувається зниження толерантності до себе. Ми починаємо все менше жаліти самих себе.
Зниження толерантності — це один зі способів адаптації до світу навколо. І саме це призводить до того, що у нас відкриваються можливості до каскадування агресії.
“Коли ми стикаємося з тим, що не можемо відповісти ворогові тим же, чим він нам — ми не можемо безпосередньо вбити свого ворога, а змушені чекати, змушені перебувати у стані пасивного очікування якоїсь чергової халепи — це призводить до того, що у нас накопичується величезна купа агресії. Нам її треба кудись каскадувати. Бо якщо її тримати в собі, вона перетворюється на аутоагресію — на агресію стосовно самих себе. Тому ми намагаємося каскадувати її на інших, на тих, хто слабший, на тих, хто з нами не погоджується”, — розповів Валентин Кім.
Тому, за його словами, зростає кількість агресивних проявів, конфліктів, бійок, стрілянини, підривів, випадкових конфліктів на дорозі.
Крім того, коли стреси тривають, а ми вже вичерпали всі свої ресурси, перебрали всі свої адаптивні стратегії, то агресія може переходити в аутоагресію.
“Може підвищуватися частота захворювань. Я нещодавно проводив дослідження, ми з колегами збирали фокус групи з різних категорій громадян. Виявилося, що практично в кожній групі є хтось, у когось з рідних, хто страждає на онкологічне захворювання або на аутоімунне. Практично в кожній групі щонайменше одна людина така є. Така вибірка наводить на думку, що кількість людей, у яких з'явилися або загострилися хвороби, збільшилася”, — каже психолог.
Хвороби — це теж прояв того, що рівень стресу надмірний.
“Механізмів, щоб йому щось протиставити, у нас уже немає, ресурси закінчуються і тому йдуть такі прояви. Воно проявляється як на соціальному рівні, коли виникають конфлікти, стрілянина, бійки, так і на рівні персонального стану. Ти можеш хворіти, можеш зростати рівень самогубств тощо”, — розповів Валентин Кім.
Як впоратися зі стресом
За словами психолога, сьогодні ми знову “повертаємося” до 2022 року. Тоді був пік запитань: що робити, щоб вберегтися від стресу.“Сценарій уже є — часто людям не вистачає ресурсу, щоб його реалізувати. Необхідно турбуватися про декілька речей. Перше — це власне тіло. Нам необхідно до нього ставитися з увагою і повагою. Наше тіло має отримувати від нас позитивні сигнали турботи”, — каже Валентин Кім.
Це може бути приємний відпочинок, спа-процедури якісь, масажі, ванни, душі, якесь особливе харчування.
