RanGe_LoveR
Пользователь
Всім відомо, що учасників ринку мільйони, якщо не мільярди людей, і напевно кожен, хто читає цей матеріал, був у різних спільнотах із трейдингу, інвестування чи взагалі зі специфіки прийняття рішень у тій чи іншій ситуації. Логічно припустити, що ви, дорогі читачі, чули від своїх колег безліч різних стратегій, підходів та індикаторів: на одні хтось покладає весь свій капітал, а інші вважають їх безглуздям і марною тратою часу. Нерідко через це виникають безперервні суперечки або навіть конфлікти.
Тож у межах цього матеріалу я спробую розставити всі крапки над «і», однак не варто сподіватися, що ви знайдете тут відповідь на запитання: який підхід до торгівлі чи інвестування є найкращим?
Суб’єктивність чи все ж таки об’єктивність?
Спробуймо зайти здалеку. Як гадаєте, ринки об’єктивні? Якщо Ви вже провели достатньо часу перед котируваннями, гадаю, відповісти на це запитання буде неважко. Так, ринки необ’єктивні, і нерідко логічна, здавалося б, реакція ринку на той чи інший макроекономічний показник, індикатор чи рівень виявляється повністю хибною.
Відповівши на таке просте, але водночас важливе питання, час ставити наступні. Якщо ринок необ’єктивний, і це факт, то чому трейдери та інвестори шукають об’єктивне підґрунтя у своїх стратегіях, індикаторах чи макроекономічних показниках? Безумовно, частка логіки та об’єктивності так чи інакше притаманна ринкам, і загалом ринок справді реагує падінням на погані новини й зростанням на хороші. Проте навіть тлумачення того, що є «хорошим», а що «поганим», іноді заводить у глухий кут навіть найбільш досвідчених учасників ринку.
І саме тут виникають питання, які повинні покривати ваші улюблені торговельні підходи. Хтось використовує ринковий профіль, стверджуючи, що ринок — це аукціон. Хтось застосовує концепції «розумних грошей» і намагається розгадати, що саме планує зробити великий капітал у той чи інший момент. А хтось узагалі прибутково торгує за допомогою звичайних ліній підтримки та опору, трикутників та інших геометричних фігур. Дехто не звертає уваги на графік і прогнозує рух угору чи вниз, спираючись виключно на фундаментальні й економічні показники.
Розбирати кожен концепт детально не має жодного сенсу, адже всі вони зводяться до однієї простої істини: усі вони лише інструментарій для прийняття рішень тим, хто їх використовує. Звідси можемо зробити перший і найважливіший висновок цього матеріалу: важлива не сама стратегія чи інструмент, а особа, яка приймає рішення. Цю ідею яскраво підтверджує цитата одного з найуспішніших людей у світі:
«Ви не вірите в інструменти, інструменти є лише інструментами, вони працюють або не працюють. Ви вірите або не вірите в людей». — Стів Джобс
Отже, справді, все залежить не стільки від інструменту, який ви використовуєте, скільки від вас самих. Увесь набір індикаторів, звітів і, як наслідок, самих котирувань — це лише відображення рішень інших людей, що стоять по інший бік монітора. У жодному разі не можна стверджувати, що індикатор чи будь-що інше показує істину. Це лише спроба інтерпретації ринків, а не об’єктивна правда, за якою всі так женуться.
Людина — головний інструмент
Отже, легко дійти висновку: рішення ухвалює не система, а той, хто безпосередньо натискає кнопки Buy та Sell. Звучить цілком логічно й просто, але суперечки, так чи інакше, точаться й досі.
Уявімо просту ситуацію. Ви використовуєте трикутники на графіку для торгівлі, й як би не старалися — у вас нічого не виходить: кожна угода завершується стоп-лоссом або ж ліквідацією. Ви не здаєтеся й вирішуєте почати вивчати концепції ICT, і раптом маєте вінрейт 70% і надзвичайно вдалу серію угод.
Яка ймовірність того, що після цього ви хоча б підсвідомо почнете зневажати трикутники на графіку, а натомість пишатиметеся концепціями ICT? Припустімо, кожна п’ята людина поводитиметься саме так. А тепер уявімо, що у своїй спільноті чи серед друзів ви майже єдиний, хто користується цією концепцією. У такому разі, повертаючись до запитання на початку абзацу, кожен другий, найімовірніше, намагатиметься довести, що трикутники не працюють, а ICT — це золота жила.
Але ж насправді ринок і його поведінкові патерни жодним чином не змінилися з моменту, коли ви відкрили для себе новий інструмент. А отже, логічно припустити, що справа не в концепції, а в тому, що саме вона є вам зрозумілішою. І фактично ця ідея й лежить в основі всього ринку: котирування — це не про істину, не про концепції і не про теоретичні припущення. Це про поведінку людей і про їхнє сприйняття тих чи інших чинників. А вже інші учасники ринку намагаються зрозуміти, що ж такого специфічного подумали перші.
Подібні «ланцюжки інтерпретації» можуть відбуватися десятки разів між Open і Close звичайної свічки на графіку. Уявіть лише, наскільки складною є ця система.
«Можливості змінюються, стратегії змінюються, але люди і психологія не змінюються. Якщо системи, що слідують за трендами, не працюють так добре, то щось інше буде працювати». — Ґіл Блейк, з книги Market Wizards.
Ця цитата яскраво підкреслює водночас надзвичайну складність ринку і значущість людської психології в цьому середовищі. Кожен із нас намагається знайти перевагу в торгівлі чи інвестуванні – щось таке, про що інші навіть не здогадуються. Знайшовши таку edge, людина відчуває гордість, а часом і пихатість. Саме тому й виникають суперечки навколо торговельних ідей, стратегій та підходів.
Наше сприйняття є настільки важливим елементом системи, що суперечки виникають навіть усередині однієї й тієї самої стратегії. Як то кажуть: покажіть одну й ту саму ситуацію десятьом трейдерам, і кожен опише причинно-наслідкові зв’язки по-своєму, навіть якщо вони користуються однаковими інструментами.
Отже, проблема чи перевага полягає не в системах, не в індикаторах і не в макроекономічних показниках. Насправді — усе в людях. Хоча це звучить просто й очевидно, далеко не кожен повною мірою усвідомлює цю елементарну річ.
Викривлення
Виходячи з останнього абзацу попереднього розділу, хочу присвятити трохи уваги темі «викривлення». У моєму розумінні це досить складна концепція, яка вводить в оману багатьох людей, особливо початківців, які не знають, за що взятися.
Так чи інакше, на ринку важливий лише результат — і тільки він. Будь-хто новий, хто почне стежити за прибутковим трейдером, що, скажімо, використовує ринковий профіль, цілком імовірно повірить в істинність цього методу. І як наслідок — почне вивчати та тестувати саме його.
Проте саме акцент на результативності створює найбільшу проблему. У більшості випадків ураховується тільки показник PnL та ринковий аналіз, а ось психологія, сприйняття і комфорт окремої людини залишаються поза увагою.
Це і є першопричиною того, чому непідходящі люди вивчають непідходящі концепти, а згодом повністю розчаровуються і в ринку, і в тих, за ким слідкували. Це створює проблеми щонайменше для всього українського трейдингового простору, а відтак — стає ґрунтом для суперечок та образ навіть між тими, хто мав би бути колегами по цеху.
Такі викривлення трапляються на кожному етапі, не лише серед новачків, а й у досвідчених, прибуткових трейдерів та інвесторів. Щось працює, щось — ні. Але головне — ставлення до ринку і розуміння концепції. Комусь простіше працювати лише з сухими ринковими цифрами, а хтось, мов митець, малює фігури, лінії та сценарії на графіку. У кожного — своя мета, свій шлях.
Та незалежно від етапу, не існує єдиної правди. Бо ринок — це не про «істину» чи «правильний метод». Це про відображення і креатив конкретної людини, а не про інструмент.
Правди немає?
Справді, читаючи цей матеріал, можна подумати: правди взагалі не існує. І проблема в тому, що, дивлячись на одне й те саме під різними кутами, можна дійти абсолютно протилежних висновків. Для когось це буде істиною, для когось — повною оманою.
На мій погляд, правда для кожного своя, і це зовсім не та правда, яку ми зазвичай уявляємо. Наприклад, хтось використовує модель входу в позицію за ICT і вважає цю концепцію правдивою, бо має вінрейт понад 50% за результатами бектесту останніх п’яти років. Чи є це брехнею? Ні. Але особисто для мене правда полягає в іншому: конкретна людина завдяки цій концепції навчилася визначати напрямок руху в більшості випадків.
Тобто не концепція є правдивою, а рішення конкретної людини, ухвалені під впливом цього інструменту, правдиві для неї. Але для іншого це може зовсім не працювати.
І це ще поверховий рівень тлумачення. Якщо говорити про хедж-фонди, проп-трейдерів, банки, то для них правда в іншому. І, ймовірно, проблему викривлення, яку ми розглядаємо в цій статті, вони зрозуміли вже давно.
Найголовніше, що їхня правда працює, але вона працює тільки завдяки правильним рішенням правильних людей, а не через сам концепт чи стратегію. Навіть алгоритмічний бот — це не «чиста» система. Це інструмент, який транслює рішення людини, і працює він завдяки цій людині, а не сам по собі.
Завершення
Підходячи до фіналу, можна дати чимало порад і на багато чого звернути увагу. Втім, мій головний посил полягає в тому, що шукати edge слід не в концепціях інших людей, а насамперед — у собі та власному розумінні ринку.
Зосереджуючись винятково на собі, суперечки та спроби довести щось «правдиве» чи «неправдиве» втрачають будь-який сенс, адже все, що дійсно має значення, починається і закінчується на окремій людині, і її торговому балансі. Все інше — лише шум і марна витрата часу.
Звісно, існують усталені терміни, назви та тлумачення. І немає нічого поганого в тому, щоб звернути увагу колеги на те, що вона, умовно кажучи, називає апельсин яблуком. Але навіть якщо для неї апельсин — це яблуко, та при цьому вона створює з цього «яблука» неймовірний сік, навіщо втручатися, чи не так?
Тож у межах цього матеріалу я спробую розставити всі крапки над «і», однак не варто сподіватися, що ви знайдете тут відповідь на запитання: який підхід до торгівлі чи інвестування є найкращим?
Суб’єктивність чи все ж таки об’єктивність?
Спробуймо зайти здалеку. Як гадаєте, ринки об’єктивні? Якщо Ви вже провели достатньо часу перед котируваннями, гадаю, відповісти на це запитання буде неважко. Так, ринки необ’єктивні, і нерідко логічна, здавалося б, реакція ринку на той чи інший макроекономічний показник, індикатор чи рівень виявляється повністю хибною.
Відповівши на таке просте, але водночас важливе питання, час ставити наступні. Якщо ринок необ’єктивний, і це факт, то чому трейдери та інвестори шукають об’єктивне підґрунтя у своїх стратегіях, індикаторах чи макроекономічних показниках? Безумовно, частка логіки та об’єктивності так чи інакше притаманна ринкам, і загалом ринок справді реагує падінням на погані новини й зростанням на хороші. Проте навіть тлумачення того, що є «хорошим», а що «поганим», іноді заводить у глухий кут навіть найбільш досвідчених учасників ринку.
І саме тут виникають питання, які повинні покривати ваші улюблені торговельні підходи. Хтось використовує ринковий профіль, стверджуючи, що ринок — це аукціон. Хтось застосовує концепції «розумних грошей» і намагається розгадати, що саме планує зробити великий капітал у той чи інший момент. А хтось узагалі прибутково торгує за допомогою звичайних ліній підтримки та опору, трикутників та інших геометричних фігур. Дехто не звертає уваги на графік і прогнозує рух угору чи вниз, спираючись виключно на фундаментальні й економічні показники.
Розбирати кожен концепт детально не має жодного сенсу, адже всі вони зводяться до однієї простої істини: усі вони лише інструментарій для прийняття рішень тим, хто їх використовує. Звідси можемо зробити перший і найважливіший висновок цього матеріалу: важлива не сама стратегія чи інструмент, а особа, яка приймає рішення. Цю ідею яскраво підтверджує цитата одного з найуспішніших людей у світі:
«Ви не вірите в інструменти, інструменти є лише інструментами, вони працюють або не працюють. Ви вірите або не вірите в людей». — Стів Джобс
Отже, справді, все залежить не стільки від інструменту, який ви використовуєте, скільки від вас самих. Увесь набір індикаторів, звітів і, як наслідок, самих котирувань — це лише відображення рішень інших людей, що стоять по інший бік монітора. У жодному разі не можна стверджувати, що індикатор чи будь-що інше показує істину. Це лише спроба інтерпретації ринків, а не об’єктивна правда, за якою всі так женуться.
Людина — головний інструмент
Отже, легко дійти висновку: рішення ухвалює не система, а той, хто безпосередньо натискає кнопки Buy та Sell. Звучить цілком логічно й просто, але суперечки, так чи інакше, точаться й досі.
Уявімо просту ситуацію. Ви використовуєте трикутники на графіку для торгівлі, й як би не старалися — у вас нічого не виходить: кожна угода завершується стоп-лоссом або ж ліквідацією. Ви не здаєтеся й вирішуєте почати вивчати концепції ICT, і раптом маєте вінрейт 70% і надзвичайно вдалу серію угод.
Яка ймовірність того, що після цього ви хоча б підсвідомо почнете зневажати трикутники на графіку, а натомість пишатиметеся концепціями ICT? Припустімо, кожна п’ята людина поводитиметься саме так. А тепер уявімо, що у своїй спільноті чи серед друзів ви майже єдиний, хто користується цією концепцією. У такому разі, повертаючись до запитання на початку абзацу, кожен другий, найімовірніше, намагатиметься довести, що трикутники не працюють, а ICT — це золота жила.
Але ж насправді ринок і його поведінкові патерни жодним чином не змінилися з моменту, коли ви відкрили для себе новий інструмент. А отже, логічно припустити, що справа не в концепції, а в тому, що саме вона є вам зрозумілішою. І фактично ця ідея й лежить в основі всього ринку: котирування — це не про істину, не про концепції і не про теоретичні припущення. Це про поведінку людей і про їхнє сприйняття тих чи інших чинників. А вже інші учасники ринку намагаються зрозуміти, що ж такого специфічного подумали перші.
Подібні «ланцюжки інтерпретації» можуть відбуватися десятки разів між Open і Close звичайної свічки на графіку. Уявіть лише, наскільки складною є ця система.
«Можливості змінюються, стратегії змінюються, але люди і психологія не змінюються. Якщо системи, що слідують за трендами, не працюють так добре, то щось інше буде працювати». — Ґіл Блейк, з книги Market Wizards.
Ця цитата яскраво підкреслює водночас надзвичайну складність ринку і значущість людської психології в цьому середовищі. Кожен із нас намагається знайти перевагу в торгівлі чи інвестуванні – щось таке, про що інші навіть не здогадуються. Знайшовши таку edge, людина відчуває гордість, а часом і пихатість. Саме тому й виникають суперечки навколо торговельних ідей, стратегій та підходів.
Наше сприйняття є настільки важливим елементом системи, що суперечки виникають навіть усередині однієї й тієї самої стратегії. Як то кажуть: покажіть одну й ту саму ситуацію десятьом трейдерам, і кожен опише причинно-наслідкові зв’язки по-своєму, навіть якщо вони користуються однаковими інструментами.
Отже, проблема чи перевага полягає не в системах, не в індикаторах і не в макроекономічних показниках. Насправді — усе в людях. Хоча це звучить просто й очевидно, далеко не кожен повною мірою усвідомлює цю елементарну річ.
Викривлення
Виходячи з останнього абзацу попереднього розділу, хочу присвятити трохи уваги темі «викривлення». У моєму розумінні це досить складна концепція, яка вводить в оману багатьох людей, особливо початківців, які не знають, за що взятися.
Так чи інакше, на ринку важливий лише результат — і тільки він. Будь-хто новий, хто почне стежити за прибутковим трейдером, що, скажімо, використовує ринковий профіль, цілком імовірно повірить в істинність цього методу. І як наслідок — почне вивчати та тестувати саме його.
Проте саме акцент на результативності створює найбільшу проблему. У більшості випадків ураховується тільки показник PnL та ринковий аналіз, а ось психологія, сприйняття і комфорт окремої людини залишаються поза увагою.
Це і є першопричиною того, чому непідходящі люди вивчають непідходящі концепти, а згодом повністю розчаровуються і в ринку, і в тих, за ким слідкували. Це створює проблеми щонайменше для всього українського трейдингового простору, а відтак — стає ґрунтом для суперечок та образ навіть між тими, хто мав би бути колегами по цеху.
Такі викривлення трапляються на кожному етапі, не лише серед новачків, а й у досвідчених, прибуткових трейдерів та інвесторів. Щось працює, щось — ні. Але головне — ставлення до ринку і розуміння концепції. Комусь простіше працювати лише з сухими ринковими цифрами, а хтось, мов митець, малює фігури, лінії та сценарії на графіку. У кожного — своя мета, свій шлях.
Та незалежно від етапу, не існує єдиної правди. Бо ринок — це не про «істину» чи «правильний метод». Це про відображення і креатив конкретної людини, а не про інструмент.
Правди немає?
Справді, читаючи цей матеріал, можна подумати: правди взагалі не існує. І проблема в тому, що, дивлячись на одне й те саме під різними кутами, можна дійти абсолютно протилежних висновків. Для когось це буде істиною, для когось — повною оманою.
На мій погляд, правда для кожного своя, і це зовсім не та правда, яку ми зазвичай уявляємо. Наприклад, хтось використовує модель входу в позицію за ICT і вважає цю концепцію правдивою, бо має вінрейт понад 50% за результатами бектесту останніх п’яти років. Чи є це брехнею? Ні. Але особисто для мене правда полягає в іншому: конкретна людина завдяки цій концепції навчилася визначати напрямок руху в більшості випадків.
Тобто не концепція є правдивою, а рішення конкретної людини, ухвалені під впливом цього інструменту, правдиві для неї. Але для іншого це може зовсім не працювати.
І це ще поверховий рівень тлумачення. Якщо говорити про хедж-фонди, проп-трейдерів, банки, то для них правда в іншому. І, ймовірно, проблему викривлення, яку ми розглядаємо в цій статті, вони зрозуміли вже давно.
Найголовніше, що їхня правда працює, але вона працює тільки завдяки правильним рішенням правильних людей, а не через сам концепт чи стратегію. Навіть алгоритмічний бот — це не «чиста» система. Це інструмент, який транслює рішення людини, і працює він завдяки цій людині, а не сам по собі.
Завершення
Підходячи до фіналу, можна дати чимало порад і на багато чого звернути увагу. Втім, мій головний посил полягає в тому, що шукати edge слід не в концепціях інших людей, а насамперед — у собі та власному розумінні ринку.
Зосереджуючись винятково на собі, суперечки та спроби довести щось «правдиве» чи «неправдиве» втрачають будь-який сенс, адже все, що дійсно має значення, починається і закінчується на окремій людині, і її торговому балансі. Все інше — лише шум і марна витрата часу.
Звісно, існують усталені терміни, назви та тлумачення. І немає нічого поганого в тому, щоб звернути увагу колеги на те, що вона, умовно кажучи, називає апельсин яблуком. Але навіть якщо для неї апельсин — це яблуко, та при цьому вона створює з цього «яблука» неймовірний сік, навіщо втручатися, чи не так?
