Твій голос у ніч, як промінь з небес,
Зігріє серце, знімає мій стрес.
Шепоче тихо, мов хвиля на даль,
Веде крізь темряву, крізь біль і печаль.
Здається, весь світ тоді замовка,
Коли ти звучиш — без слів, без дзвінка.
Твій голос — це музика, ніжний акорд,
Що рветься до серця, немов телепорт.
У ньому — любов і гіркий листопад,
У ньому — спокій і вогонь і парад.
Твій голос — як сон, веде крізь вогонь,
І гріє, як тепло твоїх ніжних долонь .
Коли самота накриває мов ніч,
Я шепочу: «Ти є…» — і стає легше вмить.
Але ти далеко, я тебе відпустив —
Зігріє серце, знімає мій стрес.
Шепоче тихо, мов хвиля на даль,
Веде крізь темряву, крізь біль і печаль.
Здається, весь світ тоді замовка,
Коли ти звучиш — без слів, без дзвінка.
Твій голос — це музика, ніжний акорд,
Що рветься до серця, немов телепорт.
У ньому — любов і гіркий листопад,
У ньому — спокій і вогонь і парад.
Твій голос — як сон, веде крізь вогонь,
І гріє, як тепло твоїх ніжних долонь .
Коли самота накриває мов ніч,
Я шепочу: «Ти є…» — і стає легше вмить.
Але ти далеко, я тебе відпустив —
