Alin4kDoDo
Леди
Більшість дітей хоча б раз у житті цікавилися: чому в нас немає хвостів. Дослідники відповіли на це запитання — насправді, технічно, у людей все ж є хвости.
У наших домашніх тварин, як і більшості хребетних, є хвости. Вони також є у деяких безхребетних. Але не в людей — принаймні більшої частини людства. Чому це так? Вчені відповіли на це запитання
Технічно в людей все ж є хвости, але лише на короткий період: на 5-6 тижні внутрішньоутробного життя в людського ембріона з'являється хвіст із 10-12 хребцями. Однак уже до 8 тижня людський хвіст повністю зникає.
Таким чином, за малими винятками, люди народжуються безхвостими. Але навіть коли людина народжується з хвостом, він майже завжди не є справжнім хвостом: зазвичай у ньому немає кісток і власники не можуть ними рухати. Простими словами, такі аномалії не більше ніж "аномальне подовження куприкових хребців".
З іншого боку хвости повсюдно зустрічаються у тваринному світі:
- кішкам допомагають зберігати рівновагу;
- мавпам допомагають лазити й розгойдуватися на деревах;
- собакам допомагають спілкуватися;
- гримучим зміям допомагають попереджати про загрозу;
- ящірки можуть відкидати хвости;
- інші тварини використовують хвости як відволікаючий маневр.
Еволюція хвоста
Чому ж люди позбулися хвостів? Ще близько 25 мільйонів років тому наш вид мав хвіст — ще до того як людиноподібні мавпи відокремилися від мавп Старого Світу. Остання група зберегла п'яті кінцівки, але люди, як і інші людиноподібні мавпи, як-от горили, шимпанзе, орангутанги та бонобо, не мають хвостів.За словами зоолога Девіда Янга, у жодного з видів людиноподібних мавп немає хвостів. У нижчих людиноподібних мавп, таких як гібони, теж немає хвостів. Це вказує на те, що відсутність хвоста насправді може бути перевагою. Наприклад, гібони можуть використовувати довгі руки, щоб перестрибувати з гілки на гілку на верхівках дерев у лісах Південно-Східної Азії. Коли мавпи розгойдуються, тулуб і ноги звисають донизу, надаючи тілу вертикального положення. Хвіст просто заважав би та був би перешкодою при такому способі пересування.
Саме тому відсутність хвоста в людини часто пов'язують із нашою двоногостістю. Простими словами, наявність хвоста була б не надто корисною для прямоходячої двоногої істоти, яка спеціалізується на далеких полюваннях по землі. У результаті люди відмовилися від придатка.
Однак за словами біолог-антрополога, професора кафедри антропології Техаського університету в Остіні Лізи Шапіро, таке пояснення не є правильним. Річ у тім, що хвіст був втрачений першим, а тому не вплинув на прямоходіння.
Чому люди втратили хвости?
Таким чином, питання про те, чому люди втратили хвости, певною мірою приречене на провал: еволюція просто не працює таким чином. У результаті вчені зосередилися на вивченні того, як люди втратили свої хвости.За словами аспіранта кафедри біології стовбурових клітин Медичної школи Гроссмана Нью-Йоркського університету Бо Ся, виявилося, що ключ до розгадки насправді ховався не в тому, що його немає в людей, а в тому, що він є в інших тварин. В інших видів хвіст формується на ранніх стадіях розвитку плода: остаточний план будови тіла тварини визначається так званими Hox-генами, які активуються, коли організм ще досить складний, щоб мати внутрішню і зовнішню частини.
Частина роботи цих генів полягає у визначенні будови хребта, а у багатьох тварин це стосується і хвоста. Після цього початкового поштовху в гру вступає ціла низка інших генів:
- одні кодують довгий або короткий хвіст;
- інші — пухнастий і пишний;
- треті — щоб хвіст відвалився в разі надзвичайної ситуації та інше.
Alu-елементи також належать до класу генів, відомих як такі, що "стрибають" — простими словами, вони здатні переміщатися геномом, викликаючи мутації. Однак учені вважають, що в далекому минулому Alu-елемент опинився в гені TBXT, що відповідає за довжину хвоста, і, опинившись там, він почав поводитися неадекватно.
За словами професора кафедри біохімії та молекулярної фармакології Нью-Йоркського університету імені Лангона, співавтора дослідження Ітая Янаї, вони з колегами провели експеримент, в якому впровадили елемент Alu в гени хвоста мишей. Результати показали, що хвости тварин зникли. Це справді гарний приклад того, як дивна еволюційна особливість може мати цікаві та важливі наслідки
