Уроки Марка Річа: Трейдер без терміналу

RanGe_LoveR

Пользователь
Регистрация
27/10/25
Сообщения
4,399
Репутация
28
Лайки
271
Депозит
47.75$
Більшість із тих, хто читатиме цю статтю, імовірно, не має цілісного уявлення про те, ким насправді є сировинні трейдери, як вони працюють і що взагалі означає бути справжнім трейдером. Якими якостями, талантами та рисами характеру має володіти така людина? Проте цікавіше, в яких обставинах формується така людина, щоб її згодом могли іменувати: “Марк – успішний трейдер”.

Певні питання я свідомо залишаю без відповіді, принаймні поки. Починаю із натяку, з легкої загадковості. Роблю це для того, щоб поглянути на професію під іншим кутом і водночас висловити власне бачення, яке, можливо, відрізнятиметься від тих, якими колеги ділилися в попередніх статтях або будуть ділитися в майбутніх.

Образ трейдера, життя якого навіть після смерті оповите загадками, а окремі сторінки його торговельної діяльності так і залишилися закритими назавжди, допоможе мені передати ставлення до цієї сфери – перш за все до людей, котрі справді мають право називати себе трейдерами.

Мова про Марселла Давіда Райха, якого світ знає як Марка Річа – людину-епоху, “нафтового короля”, постать настільки суперечливу й водночас харизматичну, що описати її лише в площині біографії було б несправедливо.

Не подумайте, що моя мета – переповісти його життєпис. Зовсім ні. Усе це легко знайти у відкритих джерелах. Але професійний шлях і практики справжнього трейдера – це те, що варте уваги й розмови.

Почну з основи – від самого слова​

Trader, англійське за походженням слово, означає “торговець”. Проте цікаво звернутися до його аналогів в інших європейських мовах: більшість із них співзвучні до слова comerciante, яке бере початок від латинської – “той, хто займається торгівлею”. Просте і водночас промовисте визначення.

І все ж є нюанс зі словом Trader: у більшості синонімів до цього поняття обов’язково з’являється вказівка “біржовий” – біржовий трейдер. Цей уточнювальний штрих відділяє вузьку професійну нішу від заняття звичайного торговця – чи, якщо висловитися ще простіше, комерсанта. Людини, яка укладає угоди не натисканням кнопок «Buy» чи «Sell», а власною присутністю, переговорами, ризиком і відповідальністю.

Марк Річ належить до тієї епохи, коли саме поняття трейдера лише формувалося в широкому сенсі й ще не перетворилося на сьогоднішній мейнстрім. Він був людиною, яка вміла підтримувати зв’язки з найвпливовішими гравцями світу із тими, хто мав реальний вплив на сировинні ринки, а також із країнами, від яких більшість воліла триматися осторонь. У книзі про нього, у розділах, присвячених початку його кар’єри, його описують як приємну, але стриману, навіть холодну людину. За своє життя він облітав півсвіту, відвідав місця, про існування яких ми можемо лише здогадуватися. І робив це з однією чіткою метою – укласти угоду, яка принесе користь і зміцнить його позиції.

Трейдер Марк Річ мав колосальну мережу зв’язків, що працювала на нього, мов точний механізм. Інформація стікалася до нього швидше, ніж до інших, і він умів використати її на свою користь. Чим же він відповідав? Власною відкритістю, готовністю допомогти будь-коли, без огляду на день чи ніч. Можна сказати, що, розширюючи свої контакти, він вибудував досвід і мережу впливу, які не можна купити за жодні гроші.

Його бізнес і захоплення були одним цілим”, – згадували про Марка Річа його колеги. Щоб бачити можливості так само чітко, як бачив їх він, потрібно постійно бути всередині ринку, тримати руку на пульсі подій і з потужністю комп’ютера обробляти потік інформації. Ще напередодні нафтової кризи 70-х Марк побачив шанс придбати у Ірану партію нафти трохи дорожче за ринок, аби, витримавши її певний час, продати з відчутною вигодою. Він “очікував”, або радше розумів, що на Близькому Сході назріває щось суттєве й ставка на нафту спрацює. Проте керівництво компанії, де він тоді працював, не дозволило здійснити цю угоду, називаючи її ризиковою. І він пішов. Пішов, щоб створити власну компанію і власну історію.

Так, угоди Марка Річа на перший погляд здавалися надмірно ризикованими, але він умів бачити можливості там, де інші бачили лише небезпеку, і ухвалював рішення швидко й без вагань. Він допомагав країнам-вигнанцями обходити санкції, постачав нафту невеликим державам в обмін на ресурси, які вони могли запропонувати, укладав бартерні угоди, що здавалися неможливими для більшості. Річ з’являвся як рятівник там, де у когось був товар або доступ до ресурсу. Хочу підкреслити: Марк Річ був не просто торговцем сировиною. Він був людиною, яка бачила можливість і використовувала її повною мірою, створюючи такі витончені механізми заробітку, з якими сучасні торгові доми часом і близько не можуть зрівнятися.

Річ починав з нуля, рухаючись по хаотичних сходах ринку, уміло користуючись інформацією, що надходила до нього з усіх можливих джерел (ще до появи терміналу Bloomberg), і фінансовими інструментами, які пропонував банківський сектор. Він започаткував не одну торговельну «новинку» на сировинному ринку, долав перепони і працював з інформацією так, як до нього не працював ніхто.

Він був справжнім трейдером – “нафтовим королем”: холодним, розважливим і водночас сміливим у своїх рішеннях. Таємна угода між Ізраїлем та Іраном тому приклад. Укладав угоди на сотні мільйонів і мільярди доларів ще тоді, коли про цифрові торги на біржах ніхто й не мріяв. Це було задовго до сьогодення, де дехто, заробивши бодай якісь гроші, натискаючи кілька кнопок у трейдинговому застосунку, самопроголошує себе Великим Трейдером. Але чи замислюються такі люди, яка відповідальність стоїть за цим словом? Залишу це питання відкритим.

Говорячи про правонаступника компанії Marc Rich & Co., торговий дім Glencore потрапляв у перипетії через ризиковані дії на торговому просторі. Водночас варто згадати й інші провідні структури: Trafigura, Mercuria, Vitol, Gunvor, Cargill. Усі вони входять до світового топу за обсягами торгів сировиною: нафтою, металами, агропродукцією тощо. Їхні обсяги торгів можна порівняти з бізнесом правонаступниць “семи сестер” або навіть із масштабами середніх ресурсних держав.

Методи, якими вони працюють і сьогодні, були започатковані ще в середині ХХ століття такими людьми, як Марк Річ. Хоча сучасні торгові доми лише частково можна назвати торговельними, адже вони стали власниками родовищ, шахт і т. п., – їхня структура змінилася, але основні принципи роботи залишилися незмінними. І, до речі, “велосипед” із тіньовим флотом ніхто не винайшов знову. Просто масштабували механізм, який чудово працював півстоліття тому.

Підходячи до завершення статті, хочу додати трохи гумору й власних спостережень. Торгові доми, які колись починали виключно з торгівлі, сьогодні володіють значними активами у сфері видобутку сировини, поступово диверсифікуючи свою бізнес-модель. Натомість давні гравці видобувного сектору почали наймати дедалі більше біржових трейдерів, щоб урізноманітнити свою діяльність і відійти від повної залежності від видобутку. Без динаміки в суворому світі сировинної торгівлі – нікуди.

І водночас ті рідкісні сигнали, які час від часу з’являються в пресі про те, куди саме спрямовують свій погляд провідні торгові доми – це завжди привід замислитися, де в довгостроковій перспективі варто шукати цікаву волатильність. Спадок Марка Річа продовжується, як і становлення нових трейдерів, що розуміють, як укладаються реальні угоди.

Підсумую словами відкритості​

Якщо б кожного із так званих Великих Трейдерів залишили без мобільного телефона, без терміналу, без сучасних технологій, скільки б вони насправді вартували? Скільки угод уклали б? І головне, чи змогли б заробити хоч щось значуще? Не думаю, що таких набралося б більше 1% від нинішнього загалу. Бути, а не здаватися – ось що справді важливо на шляху становлення в торгівлі. І, можливо, десь далеко в майбутньому, лише маючи за плечима перелік по-справжньому великих угод, можна буде з упевненістю назвати себе трейдером.
 
Назад
Сверху Снизу