В Україні росте польський гриб: як його розпізнати і звідки така назва. Фото
У лісах України можна зустріти чимало польських грибів (Imleria badia), які легко впізнати за темно-коричневими шапками та циліндричними ніжками. Це їстівні гриби, які цінуються багатьма грибниками за виражений приємний смак.
Польський гриб зустрічається практично по всій території Центральної та Західної Європи, в Україні він росте переважно в хвойних, рідко в листяних лісах, поодинці та групами. OBOZ.UA розповідає, що відомо про ці гриби та де варто їх шукати.
Як розпізнати польський гриб
Перш за все треба звернути увагу на шапку гриба – вона має колір від темно до світло коричневого, каштаново-бурого відтінку. Після дощу шапки у польських грибів стають трохи слизькими і набувають насиченого темно-коричневого забарвлення.
Нижній шар пористий, як губка, й має блідо-жовтий або зеленуватий відтінок. При натисканні він стає спочатку синювато-зеленуватого, пізніше бурувато-коричневого кольору.
М’якоть у молодих грибів біла і щільна, у зрілих – блідо-жовта, м’ясиста. Під шкіркою вона темніша, на зрізі злегка синіє, з приємним запахом та смаком.
Відмінною рисою ніжки є те, що в місцях дотику вона спочатку синіє, а потім буріє.
Схожі види грибів
Чортів або сатанинський гриб – це найголовніший і найнебезпечніший двійник польського гриба. Проте відрізнити його від "оригіналу" досить легко.
По-перше, ніжка чортового гриба має червоний колір, на ній видно яскраво виражений візерунок у вигляді сіточки. По-друге, капелюшок у нього майже завжди білого або білувато-сірого кольору. Та й зустріти його можна там, де польський гриб майже не росте – у листяних лісах.
Жовчний (гірчак) – це інший гриб, схожий на польський, він не отруйний, але може зіпсувати всю грибну страву. Відрізнити його просто – м’якоть жовчного гриба в місці натискання не синіє, а рожевіє. Те саме відбувається і з м’якоттю ніжки на місці зрізу.
Моховики – це їстівні "брати" польського гриба, з якими його можна переплутати. Зокрема, це моховик строкатий і моховик каштановий. У першого жовто-коричневий капелюшок, який у старих грибів тріскається, м’якоть у нього червоно-рожевого кольору. У другого колір на зрізі світло-жовтий, а капелюшок пофарбований у буро-зелений колір.
Як і коли шукати польські гриби
Час збору польського гриба – протягом усього сезону "тихого полювання", тобто від червня до перших заморозків листопада.
Розповсюджений він на Правобережному Поліссі, в Правобережному та Лівобережному Лісостепу, в Лівобережному Злаково-Лучному Степу, в Розтоцько-Опільських Лісах, в Карпатах.
Шукати гриб варто у змішаних та хвойних лісах неподалік великих, старих дерев (але не біля самого стовбура), на невеликих освітлених галявинах. Якщо ліс хвойний, пошукати треба в найстарішій його частині, де рясно росте мох. Польський гриб полюбляє також схили ярів, якщо ті не затоплені.
Що робити з грибами після збору
Польський – це їстівний гриб 2-ї категорії, з добрими смаковими якостями. Із нього варять супи, смажать, маринують, солять.
Проте для сушіння краще вибирати гриби інших видів, адже польський гриб досить сильно втрачає аромат у сушеному вигляді.
Після повернення з лісу треба зрізати з ніжки залишки грибниці; видалити сміття, бруд, пошкоджені ділянки – знімати шкірку з шапки необов'язково. Потім необхідно замочити гриби у воді на 10-15 хвилин, можна у підсоленій. Це необхідно, аби залишки сміття та пісок осіли на дно посудини.
Далі гриби треба ретельно промити холодною чистою водою та піддати тепловій обробці.
Чому така назва
Одна з версій, чому цей гриб названий польським, говорить, що за часів польського панування в Білорусі та Україні місцеві жителі ігнорували такі гриби, тоді як поляки, навпаки, віддавали їм перевагу. Місцеві це помітили та дали грибу відповідну назву.
Ще одна теорія пов’язана з тим, що у свій час Польща масово заготовляла такі гриби і продавала їх на експорт.
Раніше польський гриб часто відносили до роду боровиків (Boletus), але сучасні дослідження виділили його в окремий рід Imleria, який належить до родини Болетові (Boletaceae).
Зараз найпоширенішою назвою гриба в побуті є саме польський, але зустрічаються також панський гриб, піщаник, поляк, пісочник, підгрибок, чорний гриб, чорноголовець.
Як повідомляв OBOZ.UA, у Карпатах цієї осені відшукали дивовижні місця з вражаючою кількістю Armillaria ostoyae. Це, як їх називають українці, опеньки – несистематична група пластинчастих шапкових грибів, що ростуть на пнях та деревині. Зазвичай, як кажуть грибники, опеньки ростуть кущами по три-п’ять а то й десять грибів на кущі. Та дуже рідко буває, коли їм дають вирости справжніми великими гронами.
