Науковці з університету Райса в США дослідили поведінку пари макак у природному середовищі та виявили, що тварини “зчитують” мову тіла інших приматів перш ніж підходити до них та контактувати.
Їхній мозок у режимі реального часу використовує інформацію про поведінку інших тварин та приймає рішення щодо взаємодії.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Nature, пише MedicalXpress.
Вчені вперше використали телеметричні пристрої, щоб зареєструвати нейронну активність кори головного мозку в зоровій і префронтальній корі макак. Цей процес відбувався наживо у природному для приматів середовищі, коли ті взаємодіяли один з одним.
Науковці відстежили як за допомогою зорового контакту та мови тіла тварини “домовляються” про подальші дії.
“Досі ми не знали, як те, на що ми дивимося, впливає на наше рішення співпрацювати чи ні. Причиною була нездатність вимірювати окорухові події та співвідносити їх із тим, що нейрони роблять у цю мить”, – пояснив професор електротехніки та комп’ютерної інженерії Валентин Драгой.
Раніше нейронаука спиралась на дослідження, які проводили в лабораторних умовах. Тварини виконували завдання ізольовано один від одного у відповідь на штучні подразники на екрані комп’ютера.
“Це було золотою мрією нейробіологів протягом тривалого часу – записувати сигнали з нейронів наживо, поки тварина вільно рухається.
Ми відстежували популяції нейронів у зоровій корі – частині мозку, яка витягує інформацію про зір – і префронтальній корі – виконавчій області, яка кодує наше рішення виконати певні дії”, – зазначив Драгой.
Їхній мозок у режимі реального часу використовує інформацію про поведінку інших тварин та приймає рішення щодо взаємодії.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Nature, пише MedicalXpress.
Вчені вперше використали телеметричні пристрої, щоб зареєструвати нейронну активність кори головного мозку в зоровій і префронтальній корі макак. Цей процес відбувався наживо у природному для приматів середовищі, коли ті взаємодіяли один з одним.
Науковці відстежили як за допомогою зорового контакту та мови тіла тварини “домовляються” про подальші дії.
“Досі ми не знали, як те, на що ми дивимося, впливає на наше рішення співпрацювати чи ні. Причиною була нездатність вимірювати окорухові події та співвідносити їх із тим, що нейрони роблять у цю мить”, – пояснив професор електротехніки та комп’ютерної інженерії Валентин Драгой.
Раніше нейронаука спиралась на дослідження, які проводили в лабораторних умовах. Тварини виконували завдання ізольовано один від одного у відповідь на штучні подразники на екрані комп’ютера.
“Це було золотою мрією нейробіологів протягом тривалого часу – записувати сигнали з нейронів наживо, поки тварина вільно рухається.
Ми відстежували популяції нейронів у зоровій корі – частині мозку, яка витягує інформацію про зір – і префронтальній корі – виконавчій області, яка кодує наше рішення виконати певні дії”, – зазначив Драгой.
