Я є! Була! І завжди буду!

[Zvopim]

Ой! Підійшла я до криниці,
А в ній холодная водиця
І мов кришталь – прозора й чиста,
Над нею із калин намиста.

Та не втамую свою спрагу!
Все, що дає мані наснагу
Тепер далеко, майже зникло
Та я борюсь, я ще не звикла.

Я не даю собі змиритись
Ані забути, ні скоритись.
Я ще борюсь, шукаю сили.
Вогонь в мені ще не згасили.

Я відроджуся! Це не вперше
Віткнули спис у моє серце
І на хресті мене розп′яли,
Знущались, били, ґвалтували.