В уявленні багатьох тісно закріпився образ "типового" печерного чоловіка: з розпатланим волоссям, густою бородою, хутряною пов’язкою на стегнах – і повною відсутністю гігієни.
Однак нові дослідження свідчать, що вже в кам’яну добу люди мали досить складні підходи до догляду за собою, зокрема й до гоління, пише IFL Science.
За словами команди дослідників, видалення волосся для печерних людей було не питанням естетики, а функціональності.
"Волосся могло слугувати додатковим важелем для супротивника під час сутички, накопичувало бруд, їжу, та було домівкою для паразитів", – пояснюють автори дослідження.
Ці висновки доповнює матеріал психологині Йонат Ешхар з Інституту Вейцмана (Ізраїль), де розглядаються психологічні й культурні аспекти догляду за тілом у доісторичних суспільствах.
Попри відсутність металу й звичних нам засобів для гоління, первісні люди знаходили альтернативи.
Найчастіше вони використовували кремінь, який легко розколюється на уламки з надзвичайно гострими краями. У деяких випадках використовували обсидіан – вулканічне скло – настільки гостре, що навіть сучасні хірурги іноді його застосовують для операцій.
Також використовували мушлі, зуби акул та інші природні матеріали – усе, що дозволяло хоча б частково приборкати рослинність на обличчі.
Однак нові дослідження свідчать, що вже в кам’яну добу люди мали досить складні підходи до догляду за собою, зокрема й до гоління, пише IFL Science.
За словами команди дослідників, видалення волосся для печерних людей було не питанням естетики, а функціональності.
"Волосся могло слугувати додатковим важелем для супротивника під час сутички, накопичувало бруд, їжу, та було домівкою для паразитів", – пояснюють автори дослідження.
Ці висновки доповнює матеріал психологині Йонат Ешхар з Інституту Вейцмана (Ізраїль), де розглядаються психологічні й культурні аспекти догляду за тілом у доісторичних суспільствах.
Попри відсутність металу й звичних нам засобів для гоління, первісні люди знаходили альтернативи.
Найчастіше вони використовували кремінь, який легко розколюється на уламки з надзвичайно гострими краями. У деяких випадках використовували обсидіан – вулканічне скло – настільки гостре, що навіть сучасні хірурги іноді його застосовують для операцій.
Також використовували мушлі, зуби акул та інші природні матеріали – усе, що дозволяло хоча б частково приборкати рослинність на обличчі.
