„Поздихайте москалі”, – загадала бабця,
І дмухнула на свічки на святковій таці.
А здоров’я й довгих літ їй бажали гості,
Хоч вона була й „нівроку” в свої дев`яносто.
Діти, внуки, щедрий стіл, то родинне свято,
А бабусі все дитинство хочеться згадати.
Як селом тікали німці, як спалили хату.
На печі в чужої тітки довелось ховатись.
Як з війни не повернулись ні дідусь, ні тато.
Як в чотирнадцять на ферму пішла працювати.
Через яр боялась бігти у чотири ранку.
Треба ж було подоїти корів до світанку.
Не бажала тої долі, ні дітям ні внукам.
„Ідьте діточки до міста, вчіться в інститутах”, –
Ідіть в люди, живіть чесно, на свята ж – додому.
І дмухнула на свічки на святковій таці.
А здоров’я й довгих літ їй бажали гості,
Хоч вона була й „нівроку” в свої дев`яносто.
Діти, внуки, щедрий стіл, то родинне свято,
А бабусі все дитинство хочеться згадати.
Як селом тікали німці, як спалили хату.
На печі в чужої тітки довелось ховатись.
Як з війни не повернулись ні дідусь, ні тато.
Як в чотирнадцять на ферму пішла працювати.
Через яр боялась бігти у чотири ранку.
Треба ж було подоїти корів до світанку.
Не бажала тої долі, ні дітям ні внукам.
„Ідьте діточки до міста, вчіться в інститутах”, –
Ідіть в люди, живіть чесно, на свята ж – додому.
