Згасають зорі, потроху світлішає обрій.
Десь у кронах дерев вітерець ледь-ледь промайнув.
З світанкового марева, із полону нездійснених мрій
Повертатись пора, час солодкого сну вже минув.
Та не квапся умить розплющити свої очі,
Хай панують ще в тілі знемога і млість.
Ще затримай в думках чарівність минулої ночі,
Не руйнуй між маревом й дійсністю міст.
Загорнися у ковдру наче в білу пухнасту хмарину,
Хай ще в тілі твоєму панує солодке тепло.
Не підхоплюйся з ліжка, побудь ще у ньому хвилину
Щоб на повну забило сили життя джерело.
Наплануй собі день, хай складеться усе як захочеш.
І щоб люди достойні сьогодні зустрілись тобі,
Сьогодні саме той день, що чимало встигнути зможе
Десь у кронах дерев вітерець ледь-ледь промайнув.
З світанкового марева, із полону нездійснених мрій
Повертатись пора, час солодкого сну вже минув.
Та не квапся умить розплющити свої очі,
Хай панують ще в тілі знемога і млість.
Ще затримай в думках чарівність минулої ночі,
Не руйнуй між маревом й дійсністю міст.
Загорнися у ковдру наче в білу пухнасту хмарину,
Хай ще в тілі твоєму панує солодке тепло.
Не підхоплюйся з ліжка, побудь ще у ньому хвилину
Щоб на повну забило сили життя джерело.
Наплануй собі день, хай складеться усе як захочеш.
І щоб люди достойні сьогодні зустрілись тобі,
Сьогодні саме той день, що чимало встигнути зможе