Поезія — це не твої мотиви,
Не свята ночівля та нудлива голова,
Не знайомі вигуки творців,
Не гарні написи від папірців.
Поезія — крик простої душі,
Про відмову від живого й мислення чужого.
Це — кров, розписана роками,
І нехай буде зроблена кайданами й руками.
Вона зумовлена чистою думкою,
Від потвори, що створена гнилою дугою.
Не знаєш, де писати будеш мовою, а де — собою.
І як не збрехати тут — вже точно чистою рукою.
І нехай поезія залишиться зв’язаною годинними кайданами,
Проте написаною правдивими словами.
Вігелія
Не свята ночівля та нудлива голова,
Не знайомі вигуки творців,
Не гарні написи від папірців.
Поезія — крик простої душі,
Про відмову від живого й мислення чужого.
Це — кров, розписана роками,
І нехай буде зроблена кайданами й руками.
Вона зумовлена чистою думкою,
Від потвори, що створена гнилою дугою.
Не знаєш, де писати будеш мовою, а де — собою.
І як не збрехати тут — вже точно чистою рукою.
І нехай поезія залишиться зв’язаною годинними кайданами,
Проте написаною правдивими словами.
Вігелія
