RanGe_LoveR
Пользователь
Що спадає на думку при згадці цих країн? Багато хто подумає про суперництво двох наддержав із різними ідеологіями, культурами та підходами до життя. Хтось згадає торговельні війни, мита та їхні наслідки. Однак рідко хто замислюється над тим, наскільки ці країни взаємозалежні, причім в абсолютно різних аспектах. Саме ці взаємні залежності формують економічні неефективності, які обом державам слід намагатися долати задля досягнення більш здорового економічного зростання, а також пом’якшення ризиків.
Отже, в цьому матеріалі я пропоную розглянути ті методи, які можуть бути вжиті для скорочення цих економічних розривів.
Історичний контекст і формування взаємозв’язків
Передусім давайте звернемося до історичного контексту, щоб краще зрозуміти ситуацію загалом. Із початком економічних реформ у Китаї під керівництвом Дена Сяопіна у 1970-х роках, які відкрили китайську економіку для світового ринку, іноземні виробники почали активно переносити свої потужності на територію Китаю, приваблені дешевою робочою силою та сприятливими умовами для інвестицій. Ба більше, вступ Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ) ще більше прискорив процес перенесення виробництв у Піднебесну, фактично даючи змогу виготовляти товари значно дешевше за рахунок зниження витрат на працю. У результаті це сприяло появі дешевших товарів із позначкою “Made in China”, які останніми роками активно заповнювали американські ринки. Однак цей процес мав і зворотний бік: США поступово, з кожним роком, усе більше втрачали своє домінування в промисловому секторі, стаючи залежними від дешевого китайського імпорту. Для фінансування імпорту, а також покриття бюджетного дефіциту, Америка нарощувала емісію казначейських цінних паперів, основним покупцем яких виступав Китай.
У підсумку формується замкнене коло: США імпортують китайські товари, оплачуючи їх боргом, який надає їм Китай.
Втім, слід зазначити, що Китай також не перебуває у виграшному становищі, адже значною мірою залежить від американських ринків збуту, капіталу, а також від прибутковості, яку генерують американські боргові інструменти.
Таким чином, ця взаємозалежність породжує кілька ключових економічних неефективностей:
- Торговий дефіцит: величезний торговий дефіцит США у відносинах з Китаєм відображає залежність від імпортованих товарів, що суттєво послаблює внутрішнє виробництво і становить один із ризиків у разі порушення ланцюгів постачання.
- Боргова спіраль: тут усе просто — США фінансують споживання й імпорт за рахунок запозичень, що збільшує боргове навантаження і робить американську економіку надзвичайно вразливою у випадку зниження попиту на казначейські цінні папери або ж їх масового продажу. До речі, ми вже нещодавно стали свідками подібної ситуації.
- Експортна залежність: зі свого боку надмірна орієнтація китайської економіки на експорт робить її вразливою до коливань попиту на зовнішніх ринках.
І тепер цілком закономірно постає запитання: Які заходи слід вжити для скорочення цих економічних дисбалансів?
Пропоную почати з американського прикладу:
- Скорочення торгового дефіциту, що означає зростання обсягів експорту і, відповідно, зменшення обсягів імпорту.
- Щоб зменшити торговий дефіцит і залежність від китайських товарів, США потрібно нарощувати внутрішнє виробництво. Це, зокрема, може передбачати потенційні інвестиції в інфраструктуру, промисловість і технології — прикладом може слугувати Закон про чипи та науку 2022 року. Подібні ініціативи можуть бути розширені на інші сектори економіки, зокрема автомобілебудування. Або ж решоринг компаній, за який так активно виступає Трамп, процес, який може бути стимульований через податкові пільги або субсидії. Звісно, варто активно підтримувати малий бізнес, що можливо завдяки спрощенню доступу до кредитування й переорієнтації ланцюгів постачання на інші ринки замість Китаю.
- Зі свого боку американському споживачеві потрібно скоротити споживання, і тут важливо провести чітку межу: йдеться саме про зменшення споживання імпортованих китайських товарів, а не вітчизняних. Досягти цього можна за допомогою інформаційних кампаній та пропаганди товарів “Made in USA” — зокрема через рекламу на державному рівні.
- Також необхідно зменшити боргове навантаження, щоб розірвати нескінченне коло запозичень у головного геополітичного опонента. Рішення тут досить просте — федеральному уряду США слід дотримуватися фіскальної дисципліни: зменшити державні витрати, знайти альтернативні джерела доходів (у цьому контексті тарифи можуть стати доречними), а також підвищити податкову ефективність, хоча це буде складно реалізувати з огляду на плани продовження дії TCJA та зниження корпоративного податку.
Що ж до Китаю, то тут:
- Необхідно збалансувати торговий баланс, а саме скоротити експортне перевищення. Це можна зробити шляхом укладення угод з іншими країнами про закупівлю певних категорій товарів, наприклад, сільськогосподарської продукції або сировини. Також варто активізувати розвиток торговельних відносин із новими партнерами з метою диверсифікації ринків збуту й зниження залежності від американського ринку, над чим Китай уже активно працює.
- Для оптимізації торгового балансу Китаю варто зменшити обсяги внутрішнього виробництва. Зокрема уряд може поступово скорочувати субсидії, а також контролювати обсяги виробництва в експортно-орієнтованих галузях.
- До сказаного слід додати, що Китай уже зараз розуміє: ринки потрібно завойовувати не обсягом, а інноваціями, тому активно інвестує в технологічний сектор, зокрема у штучний інтелект та електромобілі.
- Також Китаю варто збільшити внутрішнє споживання за аналогією з США, але в зворотному напрямку: йдеться про зростання обсягів споживання саме експортованих товарів. Ймовірно, нещодавні заходи з економічного стимулювання підтримають цей процес. Крім того, реформи у сферах охорони здоров’я та соціального захисту, наприклад, підвищення зарплат і пенсій можуть підвищити споживчу впевненість і готовність витрачати кошти вже зараз.
- І нарешті, так само як і США, Китаю потрібно скоротити боргове навантаження, яке різко зростає, особливо після пандемії та кризи на ринку нерухомості. Це можна зробити через підтримку проблемних забудовників, щоб уникнути повторення таких криз, як крах Evergrande. Крім того, слід зменшити залежність від американських фінансових інструментів і перерозподілити капітал в інші сфери, зокрема у цінні папери інших держав або ж у золото — чим, до речі, вже активно займається китайський уряд.
Але не все так просто
Варто справедливо зазначити, що реалізація всіх згаданих планів, хоч і може здатися простою на перший погляд, на практиці є вкрай складним завданням. Наприклад, ті самі наміри уряду США щодо зниження податків можуть лише збільшити боргове навантаження. А перенесення підприємств назад на американську територію — це процес трудомісткий і витратний.
Що ж до Китаю, то уряд чітко усвідомлює, що американський ринок збуту один із найбільших у світі, і відмова від нього здатна завдати значної шкоди, особливо з огляду на те, що китайська економіка орієнтована саме на експорт.
Більше того, геополітична напруга між державами також зовсім не сприяє вирішенню економічних проблем. Усі ми знаємо, яке ставлення ці країни мають одна до одної: не потрібно далеко ходити за прикладом, достатньо згадати тарифи чи обмеження на експорт напівпровідників зі США до Китаю.
План дій
Щодо вибору конкретного плану дій та ефективних рішень — дати однозначну відповідь надзвичайно складно. Однак можна припустити, що кооперація у вищезгаданих сферах, а також узгоджені дії здатні привести до одного з кількох сприятливих результатів.
Наприклад, потенційні торгові угоди, спрямовані на зменшення дисбалансу в торгівлі, можуть послабити залежність обох країн і принести взаємну вигоду в довгостроковій перспективі.
Підсумки
Підсумовуючи, можна сміливо сказати, що економічна взаємозалежність між США і Китаєм — це водночас і їхня сила, і слабкість. З одного боку, вона дозволяє країнам отримувати вигоди від глобалізації, а з іншого породжує суттєві економічні неефективності.
США слід зосередитись на розвитку внутрішнього виробництва, структурній зміні споживчих звичок та зменшенні боргового навантаження. Китаю ж, у свою чергу, варто збалансувати торговий баланс, стимулювати внутрішнє споживання й, звісно, дотримуватися фіскальної дисципліни.
Отже, в цьому матеріалі я пропоную розглянути ті методи, які можуть бути вжиті для скорочення цих економічних розривів.
Історичний контекст і формування взаємозв’язків
Передусім давайте звернемося до історичного контексту, щоб краще зрозуміти ситуацію загалом. Із початком економічних реформ у Китаї під керівництвом Дена Сяопіна у 1970-х роках, які відкрили китайську економіку для світового ринку, іноземні виробники почали активно переносити свої потужності на територію Китаю, приваблені дешевою робочою силою та сприятливими умовами для інвестицій. Ба більше, вступ Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ) ще більше прискорив процес перенесення виробництв у Піднебесну, фактично даючи змогу виготовляти товари значно дешевше за рахунок зниження витрат на працю. У результаті це сприяло появі дешевших товарів із позначкою “Made in China”, які останніми роками активно заповнювали американські ринки. Однак цей процес мав і зворотний бік: США поступово, з кожним роком, усе більше втрачали своє домінування в промисловому секторі, стаючи залежними від дешевого китайського імпорту. Для фінансування імпорту, а також покриття бюджетного дефіциту, Америка нарощувала емісію казначейських цінних паперів, основним покупцем яких виступав Китай.
У підсумку формується замкнене коло: США імпортують китайські товари, оплачуючи їх боргом, який надає їм Китай.
Втім, слід зазначити, що Китай також не перебуває у виграшному становищі, адже значною мірою залежить від американських ринків збуту, капіталу, а також від прибутковості, яку генерують американські боргові інструменти.
Таким чином, ця взаємозалежність породжує кілька ключових економічних неефективностей:
- Торговий дефіцит: величезний торговий дефіцит США у відносинах з Китаєм відображає залежність від імпортованих товарів, що суттєво послаблює внутрішнє виробництво і становить один із ризиків у разі порушення ланцюгів постачання.
- Боргова спіраль: тут усе просто — США фінансують споживання й імпорт за рахунок запозичень, що збільшує боргове навантаження і робить американську економіку надзвичайно вразливою у випадку зниження попиту на казначейські цінні папери або ж їх масового продажу. До речі, ми вже нещодавно стали свідками подібної ситуації.
- Експортна залежність: зі свого боку надмірна орієнтація китайської економіки на експорт робить її вразливою до коливань попиту на зовнішніх ринках.
І тепер цілком закономірно постає запитання: Які заходи слід вжити для скорочення цих економічних дисбалансів?
Пропоную почати з американського прикладу:
- Скорочення торгового дефіциту, що означає зростання обсягів експорту і, відповідно, зменшення обсягів імпорту.
- Щоб зменшити торговий дефіцит і залежність від китайських товарів, США потрібно нарощувати внутрішнє виробництво. Це, зокрема, може передбачати потенційні інвестиції в інфраструктуру, промисловість і технології — прикладом може слугувати Закон про чипи та науку 2022 року. Подібні ініціативи можуть бути розширені на інші сектори економіки, зокрема автомобілебудування. Або ж решоринг компаній, за який так активно виступає Трамп, процес, який може бути стимульований через податкові пільги або субсидії. Звісно, варто активно підтримувати малий бізнес, що можливо завдяки спрощенню доступу до кредитування й переорієнтації ланцюгів постачання на інші ринки замість Китаю.
- Зі свого боку американському споживачеві потрібно скоротити споживання, і тут важливо провести чітку межу: йдеться саме про зменшення споживання імпортованих китайських товарів, а не вітчизняних. Досягти цього можна за допомогою інформаційних кампаній та пропаганди товарів “Made in USA” — зокрема через рекламу на державному рівні.
- Також необхідно зменшити боргове навантаження, щоб розірвати нескінченне коло запозичень у головного геополітичного опонента. Рішення тут досить просте — федеральному уряду США слід дотримуватися фіскальної дисципліни: зменшити державні витрати, знайти альтернативні джерела доходів (у цьому контексті тарифи можуть стати доречними), а також підвищити податкову ефективність, хоча це буде складно реалізувати з огляду на плани продовження дії TCJA та зниження корпоративного податку.
Що ж до Китаю, то тут:
- Необхідно збалансувати торговий баланс, а саме скоротити експортне перевищення. Це можна зробити шляхом укладення угод з іншими країнами про закупівлю певних категорій товарів, наприклад, сільськогосподарської продукції або сировини. Також варто активізувати розвиток торговельних відносин із новими партнерами з метою диверсифікації ринків збуту й зниження залежності від американського ринку, над чим Китай уже активно працює.
- Для оптимізації торгового балансу Китаю варто зменшити обсяги внутрішнього виробництва. Зокрема уряд може поступово скорочувати субсидії, а також контролювати обсяги виробництва в експортно-орієнтованих галузях.
- До сказаного слід додати, що Китай уже зараз розуміє: ринки потрібно завойовувати не обсягом, а інноваціями, тому активно інвестує в технологічний сектор, зокрема у штучний інтелект та електромобілі.
- Також Китаю варто збільшити внутрішнє споживання за аналогією з США, але в зворотному напрямку: йдеться про зростання обсягів споживання саме експортованих товарів. Ймовірно, нещодавні заходи з економічного стимулювання підтримають цей процес. Крім того, реформи у сферах охорони здоров’я та соціального захисту, наприклад, підвищення зарплат і пенсій можуть підвищити споживчу впевненість і готовність витрачати кошти вже зараз.
- І нарешті, так само як і США, Китаю потрібно скоротити боргове навантаження, яке різко зростає, особливо після пандемії та кризи на ринку нерухомості. Це можна зробити через підтримку проблемних забудовників, щоб уникнути повторення таких криз, як крах Evergrande. Крім того, слід зменшити залежність від американських фінансових інструментів і перерозподілити капітал в інші сфери, зокрема у цінні папери інших держав або ж у золото — чим, до речі, вже активно займається китайський уряд.
Але не все так просто
Варто справедливо зазначити, що реалізація всіх згаданих планів, хоч і може здатися простою на перший погляд, на практиці є вкрай складним завданням. Наприклад, ті самі наміри уряду США щодо зниження податків можуть лише збільшити боргове навантаження. А перенесення підприємств назад на американську територію — це процес трудомісткий і витратний.
Що ж до Китаю, то уряд чітко усвідомлює, що американський ринок збуту один із найбільших у світі, і відмова від нього здатна завдати значної шкоди, особливо з огляду на те, що китайська економіка орієнтована саме на експорт.
Більше того, геополітична напруга між державами також зовсім не сприяє вирішенню економічних проблем. Усі ми знаємо, яке ставлення ці країни мають одна до одної: не потрібно далеко ходити за прикладом, достатньо згадати тарифи чи обмеження на експорт напівпровідників зі США до Китаю.
План дій
Щодо вибору конкретного плану дій та ефективних рішень — дати однозначну відповідь надзвичайно складно. Однак можна припустити, що кооперація у вищезгаданих сферах, а також узгоджені дії здатні привести до одного з кількох сприятливих результатів.
Наприклад, потенційні торгові угоди, спрямовані на зменшення дисбалансу в торгівлі, можуть послабити залежність обох країн і принести взаємну вигоду в довгостроковій перспективі.
Підсумки
Підсумовуючи, можна сміливо сказати, що економічна взаємозалежність між США і Китаєм — це водночас і їхня сила, і слабкість. З одного боку, вона дозволяє країнам отримувати вигоди від глобалізації, а з іншого породжує суттєві економічні неефективності.
США слід зосередитись на розвитку внутрішнього виробництва, структурній зміні споживчих звичок та зменшенні боргового навантаження. Китаю ж, у свою чергу, варто збалансувати торговий баланс, стимулювати внутрішнє споживання й, звісно, дотримуватися фіскальної дисципліни.
