RanGe_LoveR
Пользователь
«Супермама» – це популярне розважальне шоу, де між собою змагаються 4 мами. Впродовж чотирьох днів вони ходять в гості одна до одної, оцінюючи кожну учасницю за такими критеріями як:
Виховання
Хазяйновитість
Самореалізація
І все це – заради визначення «Супермами» з-поміж усіх учасниць.
Чому це шоу так “затягує”? Та чому учасниці змушують своїх глядачів відчувати такий широкий спектр емоцій? Читайте далі у першій частині розбору "Супермами"від психотерапевтки Платформи pleso Сотніченко Анастасії
- жінки з кардинально протилежними поглядами на життя;
- жінки, чиї цінності, виховання переважно дуже відрізняються від загальної маси людей.
Коли ми говоримо про психологічний добробут, то маємо розуміти, що тут немає місця крайнощам. Зовсім інша ситуація, коли це шоу. Саме тому часто людей з “крайніми” поглядами обирають в якості учасниць подібних шоу. Глядачів це чіпляє та обурює, тому що це не вписується у звичну, так звану “правильну” картину світу.
Ставлення до виховання дітей
Мама А – Сувора, б’є дітей
Більшість людей – Діти мають обмеження, але насилля не застосовується
Мама Б – Дозволяє все, ні в чому не обмежує
Ми можемо часто бачити приклад таких крайнощів, власне, за всіма параметрами оцінки: або мама працює та майже не буває вдома, відповідно, не займається дітьми. Або ж жінка не відходить від дітей. Або у героїні вдома безлад, або навпаки – «ідеальна» чистота, що межує з певними розладами.
Нам би не було цікаво дивитись шоу, де героїні розуміють одна одну, співчувають.
Ви також можете спостерігати, що сценаристи часто об’єднують в одному випуску жінок, які мають маленьких дітей (немовлята та молодші дошкільники) та жінок, які мають дітей підліткового та більш свідомого віку.
Для чого це робиться?
Іноді люди забувають, наскільки емоційно, фізично та психологічно важко мати саме маленьких дітей, які потребують постійного супроводу та уваги.
Так, мами починають засуджувати одна одну. Власне, за гармидер та бешкетування. Бо вони насправді вже забули специфіку батьківства у перші 4-5 років життя дитини.
У другій частині розбору шоу "Супермама" на вас чекають наступні тези:
як ми обираємо для себе фаворитів та які ще тригери використовують сценаристи шоу, щоб ми стали палкими прихильниками кожного випуску.
Оцінка іншими є загалом чимось таким, що змушує нас почуватись дискомфортно, адже декілька поколінь людей були травмовані радянською та пострадянською шкільною освітою.
І це ще не все, що робить команда шоу «Супермама», щоб тримати наш фокус уваги!
Які ще тригери спонукають нас до перегляду цього шоу? Дивимося далі.
Розчарування (героїні розкриваються або з поганого боку, або ми співчуваємо їхній долі та життєвим обставинам).
Інтерв’юери за кадром ставлять питання учасницям таким чином, що закадрові коментарі героїнь є бурхливими та часто перебільшеними. Виглядає так, наче жінки одна одній кажуть одне, а позаочі – зовсім інше.
Виховання
Хазяйновитість
Самореалізація
І все це – заради визначення «Супермами» з-поміж усіх учасниць.
Чому це шоу так “затягує”? Та чому учасниці змушують своїх глядачів відчувати такий широкий спектр емоцій? Читайте далі у першій частині розбору "Супермами"від психотерапевтки Платформи pleso Сотніченко Анастасії
Cценаристи шоу отримують величезну кількість заявок від різних жінок по всій Україні на участь в «Супермамі», серед яких майже завжди присутня конкретна тенденція групування жінок в четвірку:
- мами з дітьми різного віку;- жінки з кардинально протилежними поглядами на життя;
- жінки, чиї цінності, виховання переважно дуже відрізняються від загальної маси людей.
Коли ми говоримо про психологічний добробут, то маємо розуміти, що тут немає місця крайнощам. Зовсім інша ситуація, коли це шоу. Саме тому часто людей з “крайніми” поглядами обирають в якості учасниць подібних шоу. Глядачів це чіпляє та обурює, тому що це не вписується у звичну, так звану “правильну” картину світу.
Ставлення до виховання дітей
Мама А – Сувора, б’є дітей
Більшість людей – Діти мають обмеження, але насилля не застосовується
Мама Б – Дозволяє все, ні в чому не обмежує
Ми можемо часто бачити приклад таких крайнощів, власне, за всіма параметрами оцінки: або мама працює та майже не буває вдома, відповідно, не займається дітьми. Або ж жінка не відходить від дітей. Або у героїні вдома безлад, або навпаки – «ідеальна» чистота, що межує з певними розладами.
Нам би не було цікаво дивитись шоу, де героїні розуміють одна одну, співчувають.
Ви також можете спостерігати, що сценаристи часто об’єднують в одному випуску жінок, які мають маленьких дітей (немовлята та молодші дошкільники) та жінок, які мають дітей підліткового та більш свідомого віку.
Для чого це робиться?
Іноді люди забувають, наскільки емоційно, фізично та психологічно важко мати саме маленьких дітей, які потребують постійного супроводу та уваги.
Так, мами починають засуджувати одна одну. Власне, за гармидер та бешкетування. Бо вони насправді вже забули специфіку батьківства у перші 4-5 років життя дитини.
У другій частині розбору шоу "Супермама" на вас чекають наступні тези:
як ми обираємо для себе фаворитів та які ще тригери використовують сценаристи шоу, щоб ми стали палкими прихильниками кожного випуску.
Аналіз шоу "Супермама": Чому ми обираємо фавориток?
А ви помічали, що під час перегляду шоу більшість глядачів несвідомо обирає собі фаворитку – героїню, яка найбільше імпонує?
Як тут сценаристи змушують нас дивитись шоу й емоційно включатись?Оцінка
Мами оцінюють одна одну, а коли наші погляди на життя та погляди інших героїнь перегукуються, то ми відчуваємо, наче критикують саме нас.Оцінка іншими є загалом чимось таким, що змушує нас почуватись дискомфортно, адже декілька поколінь людей були травмовані радянською та пострадянською шкільною освітою.
Порушення кордонів
Мами порушують кордони одна одної (заглядають в холодильник, полички, ставлять недоречні питання, грубо висловлюють свою думку). Через несвідоме імпонування конкретній героїні ми також сприймаємо це як певну несправедливість та дратуємось.І це ще не все, що робить команда шоу «Супермама», щоб тримати наш фокус уваги!
Які ще тригери спонукають нас до перегляду цього шоу? Дивимося далі.
Спонукання до заздрощів (у героїні є щось, чого немає у глядачів).
Гра з дитячим досвідом (коли мам розкривають як жінок, що вдаються до насильства над дітьми, це збурює наш дитячий досвід, й ми можемо стикатись з певною ретравматизацією).Розчарування (героїні розкриваються або з поганого боку, або ми співчуваємо їхній долі та життєвим обставинам).
Інтерв’юери за кадром ставлять питання учасницям таким чином, що закадрові коментарі героїнь є бурхливими та часто перебільшеними. Виглядає так, наче жінки одна одній кажуть одне, а позаочі – зовсім інше.
