Alin4kDoDo
Леди
У новому дослідженні вчені виявили найпереконливіший на сьогодні доказ того, що багатовікова посуха змінила життя на Рапа-Нуї, також відомому як острів Пасхи, починаючи приблизно з 1550 року.
У новому дослідженні вчені зібрали керни донних відкладень із двох небагатьох джерел прісної води острова: Рано-Арой, високогірного водно-болотного угіддя і Рано-Као, кратерного озера. Вчені проаналізували ізотопний склад водню воску з листя рослин у цих кернах. У результаті їм вдалося реконструювати безперервну 800-річну історію минулих тенденцій опадів, показавши, що річна кількість опадів скорочувалася і залишалася низькою понад століття
Результати дослідження піддають сумніву усталені уявлення про соціальний "колапс", демонструючи, що громади Рапануї були стійкі до сильного кліматичного стресу. За словами провідного автора дослідження Редмонда Стайнома, їм із колегами вдалося розкрити цю таємницю.
Опади в озерах і водно-болотних угіддях накопичуються повільно, а тому зберігають великий обсяг інформації про кліматичні та екологічні умови, в яких вони формувалися. Багато вчених раніше вивчали відкладення острова Пасхи, що давало змогу робити висновки про зміни навколишнього середовища в минулому, аналізуючи такі показники як вміст:
- елементів;
- пилку;
- макрозалишки рослин;
- зміни у швидкості накопичення опадів.
Результати аналізу воску листя дозволили вченим оцінити тривале скорочення кількості опадів приблизно на 600-800 мм на рік порівняно з попередніми трьома століттями на острові Пасхи. Час передбачуваної посухи, на думку команди, збігається з деякими важливими культурними змінами, зокрема:
- скорочення будівництва церемоніальних платформ;
- перетворення озера Рано Као на важливе ритуальне місце;
- зародження нової форми соціальної ієрархії, відомої як "Тангата Ману".
Теорія екоциду припускає, що жителі острова Пасхи знищили свій острів шляхом вирубки лісів, що в кінцевому підсумку призвело до соціальних конфліктів і різкого скорочення чисельності населення до приходу європейців у 18 столітті. Зазначимо, що ця історія була широко популяризована як притча про надмірне споживання — по суті, жителі острова Пасхи показані в ролі творців власного знищення.
Результати нового дослідження показують, що жителі острова Пасхи насправді зіткнулися з посухою, починаючи з 16 століття, що істотно вплинуло на життя на острові, і без того бідному на прісну воду.
Важливо зазначити, що нова гіпотеза полягає не тільки в тому, що регіональний клімат змінився, соціальна і політична ієрархія, мабуть, змістилася синхронно, або що вирубування лісів не мало значення, а й у тому, що клімат відіграє важливу роль в історії жителів Рапа-Нуї.
