RanGe_LoveR
Пользователь
Чи замислювалися ви, чому саме долар є світовою резервною валютою? Яка його історія? І, напевно, кожен хоча б раз ставив собі запитання: яка його роль у майбутньому? Через останні події, внаслідок яких долар почав слабшати, багато хто почав сумніватися в його надійності. Особисто я чув від друзів і навіть випадкових перехожих: чи не знеціниться долар?
Щоб розібратися, пропоную спершу зануритися в історію, адже, як кажуть, без знання минулого не відчинити дверей у майбутнє.
Історія виникнення самого долара насправді доволі обширна й цікава. Я не переказуватиму її повністю, але тим, хто зацікавлений, рекомендую книгу “Валютні війни”. Отже, XVIII століття. Штати щойно здобули незалежність, долара ще не було, і виникає питання: чим тоді розраховувалися? В обігу були британські фунти, французькі екю, іспанські піастри тощо. Можна довго аналізувати, як торгівля та перші спроби впорядкувати фінанси підштовхнули молоді Штати до власної грошової політики, але суть проста: саме в цьому хаосі поступово народився долар, який згодом закріпився як основна резервна валюта.
Спочатку долар був радше внутрішнім мастилом економіки, тоді як у світовій торгівлі панував фунт. Проте Перша та Друга світові війни змінили баланс: Європа почала позичати кошти в США, і вже 1944 року в Бреттон-Вудсі союзники погодилися прив’язати свої валюти до долара, а долар — до золота за фіксованим курсом. Формально це мало забезпечити стабільність валютних курсів і уникнути валютних війн на кшталт тих, що відбувалися у 1930-х. Простіше кажучи, фіксовані курси та конвертованість у золото мали гарантувати, що ніхто не девальвуватиме гроші надто різко.
Але чому саме долар? Відповідь — в економічній реальності повоєнного часу. Міста Європи лежали в руїнах, як і економіки багатьох країн. У 1945 році чимало держав мали величезні борги (здебільшого перед США) та дуже обмежені резерви золота й валюти. Тим часом США вийшли з війни економічно найсильнішими. До 1947 року Америка накопичила майже 70% світових запасів золота, а Велика Британія, як колишній провідний кредитор, перетворилася на найбільшого боржника. Завдяки заощадженням і довірі до американської фінансової системи долар став єдиною надійною валютою.
Що ж сталося з довірою до долара?
Першопричиною є покращення інвестиційних перспектив за межами США. Вихід на ринок конкурентних китайських моделей штучного інтелекту разом із масштабними фіскальними стимулами ЄС поставили під сумнів американську винятковість — і це чітко простежується у зростанні капіталу в євро, який істотно зміцнів щодо долара.
Крім того, варто згадати тарифну війну, яку розпочав президент США Дональд Трамп. З одного боку, тарифи — це звичайна практика: країна намагається захистити власних виробників, зробити імпортні товари дорожчими, а місцеві — конкурентнішими. Але 2 квітня Трамп оголосив наймасштабніші тарифи, що спричинило різку реакцію ринку. Капітал шукав безпечну гавань, і на цьому тлі ми спостерігали стрімке зростання вартості золота та зміцнення єни і франка. Хоча вже наступного дня Трамп оголосив про 90-денну паузу, це лише додало ринку невизначеності, що супроводжувалося перетоком капіталу з США в safe haven.
Окремо варто зупинитися на політиці США, а точніше, на політиці Трампа. Вона суттєво відрізняється від попередніх адміністрацій акцентом на унілатералізмі, протекціонізмі та гаслі «Америка передусім». Порівняно з попередніми президентами, він має примирливішу позицію щодо країни 404, називаючи путіна «сильним лідером», а зі Зеленським мав відверто напружені стосунки. Також він вимагає від країн НАТО збільшення витрат на оборону (не кажу, що це погано), але в разі відмови заявляє, що США не будуть захищати їх у разі загрози. Хіба це не підриває довіру з боку союзників?
До цього варто додати агресивну зовнішню політику: Трамп неодноразово згадував про анексію Гренландії, називаючи її «життєво важливою для безпеки», а також висловлював бажання зробити Канаду 51-м штатом. Фактично, це можна вважати імперіалістичними амбіціями чинного президента США. Я не стверджую, що політичний курс США повністю змінився — зовсім ні. Проте, на мою думку, роль США як глобального гегемона та гаранта безпеки, очевидно, послабилася за президентства Трампа. Та чи свідчить це про потенційне знецінення долара?
Це, без сумніву, дискусійне питання. Згадаймо: на чому тримається долар? Відповідь на американській винятковості. Протягом тривалого часу США позиціонували себе як країна з надзвичайно стабільною політичною та економічною системою. Це був один з головних аргументів на користь того, чому долар вважається стабільною і надійною валютою. Проте сьогодні ми спостерігаємо ситуацію, коли американська винятковість уже не здається непорушною.
Факт, що інвестори дедалі частіше переорієнтовуються на інші ринки, не можна ігнорувати. І до цього слід додати нестабільність політичного курсу: коли країна різко змінює напрямок — сьогодні «ліберальна демократія», завтра демонструє імперські амбіції — це викликає сумніви. А сумніви трансформуються в премію за ризик, тобто в певну «валютну війну».
ЄС, Японія та інші країни — це не лише політичні союзники. Вони є найбільшими тримачами американських облігацій. Якщо Вашингтон раптом заявить: «Ми вас не захищатимемо, якщо що», — ці країни отримають важіль тиску. У такому разі долари, виручені з продажу «трежеріс», можуть бути конвертовані в інші валюти або метали. Нині ситуація далека від цього сценарію, однак така політична невизначеність, хай і короткостроково, підриває довіру до долара.
Почнімо з причин, чому долар логічно повинен слабшати.
Перша й, мабуть, найважливіша — хронічний фіскальний дисбаланс США. Тут є кілька аспектів: витрати на обслуговування боргу вже перевищують військовий бюджет країни. Середня ставка за 10-річними Treasuries зросла до 4–4,5%. І хоча облігації з вищим купоном виглядають привабливо, це актуально лише доти, доки інвестори впевнені у здатності боржника й надалі здійснювати виплати. Проте якщо темпи запозичень випереджають економічне зростання, виникає сумнів: чи не доведеться фінансувати старі борги новими ще й під вищий відсоток? Щоб компенсувати цей ризик, інвестори вимагатимуть додаткову премію — і таким чином запускається спіраль: більше боргу → вища ставка → ще більше боргу.
Друга причина — глобальне зростання реальних процентних ставок. Тут важливо зрозуміти ланцюг: ставки → борг → попит на долар. Після пандемії США користувалися дешевим фінансуванням завдяки нульовим ставкам. Фактично долар був безкоштовним. Але цей період минув, і ми повертаємось до реальних ставок, близьких до історичної норми.
Що це означає для долара? По-перше, обслуговування боргу дорожчає автоматично: ті самі трильйони доларів запозичень потребують вищих ставок. Це збільшує дефіцит і підриває довіру інвесторів до фіскальної стійкості США. По-друге, якщо інші розвинені економіки також підвищують ставки, то carry звужується.
Державний борг + вужчий carry = менш привабливий долар.
А чому не варто чекати стрімкого й повного знецінення долара?
Ринок державних облігацій США найбільший і найліквідніший у світі. Його неможливо повністю замінити. Жоден європейський чи китайський ринок не здатен поглинути обсяг капіталу, який сьогодні вміщує американський. Саме тому навіть часткове скорочення доларових активів у резервах не руйнує базову подушку ліквідності: куди б не перетікав великий капітал, він все одно змушений зважати на ліквідність, яку наразі пропонує лише ринок США.
Американський ринок капіталу — це не лише облігації, а й акції, нерухомість та інші активи. Він надзвичайно глибокий, відкритий і ліквідний. США мають найбільший фондовий та облігаційний ринки у світі. Лише з цієї причини складно уявити масовий відтік капіталу з Америки, а значить, і швидке знецінення долара.
Крім того, не слід забувати, що США відіграють ключову роль у глобальній геополітиці. Вони впливають на міжнародні відносини, економіку, безпеку й навіть культуру. І хоча сьогодні американська політика переживає період турбулентності, радикальна зміна її базового курсу практично неможлива. Навіть якщо Білий дім чи Конгрес різко змінюють риторику, остаточне рішення проходить через кілька гілок влади, судову систему тощо. Цей механізм, як мінімум, уповільнює радикальні повороти.
Але якщо такий поворот усе ж відбудеться, якщо США різко відмовляться від своєї ролі гаранта правил (або не зможуть її виконувати), це стане сигналом до формування нового світового порядку. Такий сценарій передбачає крах доларової фінансової архітектури, розпад військових союзів і зміну правових стандартів — комплексний шок планетарного масштабу. Поки що говорити про швидкий і повний крах долара — це радше фантазії з газетних заголовків, ніж економічна реальність.
Щоб розібратися, пропоную спершу зануритися в історію, адже, як кажуть, без знання минулого не відчинити дверей у майбутнє.
Історія виникнення самого долара насправді доволі обширна й цікава. Я не переказуватиму її повністю, але тим, хто зацікавлений, рекомендую книгу “Валютні війни”. Отже, XVIII століття. Штати щойно здобули незалежність, долара ще не було, і виникає питання: чим тоді розраховувалися? В обігу були британські фунти, французькі екю, іспанські піастри тощо. Можна довго аналізувати, як торгівля та перші спроби впорядкувати фінанси підштовхнули молоді Штати до власної грошової політики, але суть проста: саме в цьому хаосі поступово народився долар, який згодом закріпився як основна резервна валюта.
Спочатку долар був радше внутрішнім мастилом економіки, тоді як у світовій торгівлі панував фунт. Проте Перша та Друга світові війни змінили баланс: Європа почала позичати кошти в США, і вже 1944 року в Бреттон-Вудсі союзники погодилися прив’язати свої валюти до долара, а долар — до золота за фіксованим курсом. Формально це мало забезпечити стабільність валютних курсів і уникнути валютних війн на кшталт тих, що відбувалися у 1930-х. Простіше кажучи, фіксовані курси та конвертованість у золото мали гарантувати, що ніхто не девальвуватиме гроші надто різко.
Але чому саме долар? Відповідь — в економічній реальності повоєнного часу. Міста Європи лежали в руїнах, як і економіки багатьох країн. У 1945 році чимало держав мали величезні борги (здебільшого перед США) та дуже обмежені резерви золота й валюти. Тим часом США вийшли з війни економічно найсильнішими. До 1947 року Америка накопичила майже 70% світових запасів золота, а Велика Британія, як колишній провідний кредитор, перетворилася на найбільшого боржника. Завдяки заощадженням і довірі до американської фінансової системи долар став єдиною надійною валютою.
Структурні проблеми?
Останнім часом у багатьох поступово зникає впевненість щодо долара. Дивно, чи не так? Валюта, яка була основою світової економіки, починає втрачати свої позиції. Але в історії вже був подібний приклад — британський фунт.Що ж сталося з довірою до долара?
Першопричиною є покращення інвестиційних перспектив за межами США. Вихід на ринок конкурентних китайських моделей штучного інтелекту разом із масштабними фіскальними стимулами ЄС поставили під сумнів американську винятковість — і це чітко простежується у зростанні капіталу в євро, який істотно зміцнів щодо долара.
Крім того, варто згадати тарифну війну, яку розпочав президент США Дональд Трамп. З одного боку, тарифи — це звичайна практика: країна намагається захистити власних виробників, зробити імпортні товари дорожчими, а місцеві — конкурентнішими. Але 2 квітня Трамп оголосив наймасштабніші тарифи, що спричинило різку реакцію ринку. Капітал шукав безпечну гавань, і на цьому тлі ми спостерігали стрімке зростання вартості золота та зміцнення єни і франка. Хоча вже наступного дня Трамп оголосив про 90-денну паузу, це лише додало ринку невизначеності, що супроводжувалося перетоком капіталу з США в safe haven.
Окремо варто зупинитися на політиці США, а точніше, на політиці Трампа. Вона суттєво відрізняється від попередніх адміністрацій акцентом на унілатералізмі, протекціонізмі та гаслі «Америка передусім». Порівняно з попередніми президентами, він має примирливішу позицію щодо країни 404, називаючи путіна «сильним лідером», а зі Зеленським мав відверто напружені стосунки. Також він вимагає від країн НАТО збільшення витрат на оборону (не кажу, що це погано), але в разі відмови заявляє, що США не будуть захищати їх у разі загрози. Хіба це не підриває довіру з боку союзників?
До цього варто додати агресивну зовнішню політику: Трамп неодноразово згадував про анексію Гренландії, називаючи її «життєво важливою для безпеки», а також висловлював бажання зробити Канаду 51-м штатом. Фактично, це можна вважати імперіалістичними амбіціями чинного президента США. Я не стверджую, що політичний курс США повністю змінився — зовсім ні. Проте, на мою думку, роль США як глобального гегемона та гаранта безпеки, очевидно, послабилася за президентства Трампа. Та чи свідчить це про потенційне знецінення долара?
Це, без сумніву, дискусійне питання. Згадаймо: на чому тримається долар? Відповідь на американській винятковості. Протягом тривалого часу США позиціонували себе як країна з надзвичайно стабільною політичною та економічною системою. Це був один з головних аргументів на користь того, чому долар вважається стабільною і надійною валютою. Проте сьогодні ми спостерігаємо ситуацію, коли американська винятковість уже не здається непорушною.
Факт, що інвестори дедалі частіше переорієнтовуються на інші ринки, не можна ігнорувати. І до цього слід додати нестабільність політичного курсу: коли країна різко змінює напрямок — сьогодні «ліберальна демократія», завтра демонструє імперські амбіції — це викликає сумніви. А сумніви трансформуються в премію за ризик, тобто в певну «валютну війну».
ЄС, Японія та інші країни — це не лише політичні союзники. Вони є найбільшими тримачами американських облігацій. Якщо Вашингтон раптом заявить: «Ми вас не захищатимемо, якщо що», — ці країни отримають важіль тиску. У такому разі долари, виручені з продажу «трежеріс», можуть бути конвертовані в інші валюти або метали. Нині ситуація далека від цього сценарію, однак така політична невизначеність, хай і короткостроково, підриває довіру до долара.
Переоціненість і девальвація?
У продовження дискусії про знецінення долара я хотів би розібратися: чому долар має підстави й надалі поступово знецінюватися, але водночас розраховувати на його повне й швидке падіння — фундаментально хибно?Почнімо з причин, чому долар логічно повинен слабшати.
Перша й, мабуть, найважливіша — хронічний фіскальний дисбаланс США. Тут є кілька аспектів: витрати на обслуговування боргу вже перевищують військовий бюджет країни. Середня ставка за 10-річними Treasuries зросла до 4–4,5%. І хоча облігації з вищим купоном виглядають привабливо, це актуально лише доти, доки інвестори впевнені у здатності боржника й надалі здійснювати виплати. Проте якщо темпи запозичень випереджають економічне зростання, виникає сумнів: чи не доведеться фінансувати старі борги новими ще й під вищий відсоток? Щоб компенсувати цей ризик, інвестори вимагатимуть додаткову премію — і таким чином запускається спіраль: більше боргу → вища ставка → ще більше боргу.
Друга причина — глобальне зростання реальних процентних ставок. Тут важливо зрозуміти ланцюг: ставки → борг → попит на долар. Після пандемії США користувалися дешевим фінансуванням завдяки нульовим ставкам. Фактично долар був безкоштовним. Але цей період минув, і ми повертаємось до реальних ставок, близьких до історичної норми.
Що це означає для долара? По-перше, обслуговування боргу дорожчає автоматично: ті самі трильйони доларів запозичень потребують вищих ставок. Це збільшує дефіцит і підриває довіру інвесторів до фіскальної стійкості США. По-друге, якщо інші розвинені економіки також підвищують ставки, то carry звужується.
Державний борг + вужчий carry = менш привабливий долар.
А чому не варто чекати стрімкого й повного знецінення долара?
Ринок державних облігацій США найбільший і найліквідніший у світі. Його неможливо повністю замінити. Жоден європейський чи китайський ринок не здатен поглинути обсяг капіталу, який сьогодні вміщує американський. Саме тому навіть часткове скорочення доларових активів у резервах не руйнує базову подушку ліквідності: куди б не перетікав великий капітал, він все одно змушений зважати на ліквідність, яку наразі пропонує лише ринок США.
Американський ринок капіталу — це не лише облігації, а й акції, нерухомість та інші активи. Він надзвичайно глибокий, відкритий і ліквідний. США мають найбільший фондовий та облігаційний ринки у світі. Лише з цієї причини складно уявити масовий відтік капіталу з Америки, а значить, і швидке знецінення долара.
Крім того, не слід забувати, що США відіграють ключову роль у глобальній геополітиці. Вони впливають на міжнародні відносини, економіку, безпеку й навіть культуру. І хоча сьогодні американська політика переживає період турбулентності, радикальна зміна її базового курсу практично неможлива. Навіть якщо Білий дім чи Конгрес різко змінюють риторику, остаточне рішення проходить через кілька гілок влади, судову систему тощо. Цей механізм, як мінімум, уповільнює радикальні повороти.
Але якщо такий поворот усе ж відбудеться, якщо США різко відмовляться від своєї ролі гаранта правил (або не зможуть її виконувати), це стане сигналом до формування нового світового порядку. Такий сценарій передбачає крах доларової фінансової архітектури, розпад військових союзів і зміну правових стандартів — комплексний шок планетарного масштабу. Поки що говорити про швидкий і повний крах долара — це радше фантазії з газетних заголовків, ніж економічна реальність.