А ніч мовчить…

[Zvopim]

А ніч мовчить… Лиш чути подих вітру.
Завмерло все, і наче зупинився світ.
Лише думки відтворюють палітру,
Немов сплели зі спогадів зеніт.
Обірвану, пошарпану сторінку;
Читають, і танцюють ретро-денс.
Бо між рідків, ніби в затінку,
Не видно вже давно забутий сенс.
Під попелом лежать старі архіви.
Нікому не потрібне доміно…
Та спогади вистрибують із прірви,
Щоб відтворити, знов старе кіно.
У ящику, що пахне старим грабом;
Видніється, немов, прозоре скло.
Камінчик, ще виблискує смарагдом!
Та цінність його втрачена давно…
Старі, забуті, не потрібні речі.
Лежать десь глибоко на дні.
Нічого більше , окрім порожчені,
Не можуть вже нагадувать мені!