RanGe_LoveR
Пользователь
Уявіть собі сцену: подвірʼя Білого дому, Дональд Трамп за столом, із його фірмовою зачіскою, що ніби живе своїм життям, і характерною впевненістю шоумена, який знає, що камери завжди на нього націлені. Він говорить про тарифи - свій улюблений економічний “молот”, який має “зробити Америку великою знову”. А десь поруч, можливо, в тіні, стоїть Скотт Бессент, новоспечений міністр фінансів США, людина з тихим голосом, але гучним минулим. Його ім’я мало кому відоме широкій публіці, але якщо копнути глибше, то за ним тягнеться шлейф із 1992 року, коли він був правою рукою Джорджа Сороса в Лондоні, граючи на обвалі британського фунта. І ось тепер, у 2025 році, Трамп запускає свої тарифи, а потім, немов за чиєюсь порадою, ставить їх на паузу. Чи не здається вам, що це пахне старою фінансовою грою? Давайте зануримося в цю історію, де змішалися політика, економіка і трішки конспірології.
Але економісти одразу почали бити на сполох. Тарифи, хоч і звучать патріотично, мають побічні ефекти. Вони підвищують ціни для споживачів, ускладнюють торгівлю і можуть спровокувати помсту від інших країн. Аналітики з Bloomberg попереджали, що тарифи Трампа можуть коштувати американським сім’ям до $5000 на рік через зростання цін. BBC навіть назвала економічні розрахунки Трампа “божевільною математикою”, а МВФ попередив про ризик глобальної рецесії. Світові ринки затремтіли: було важко оцінити, що падає швидше: долар чи фондовий ринок.
І ось, коли всі готувалися до повномасштабної торговельної війни, Трамп раптово заявляє, що може “поставити тарифи на паузу”. Що? Той самий Трамп, який обіцяв “ніколи не відступати”? Пости на X вибухнули теоріями: хтось казав, що це через тиск бізнес-лобі, хтось - що Китай пообіцяв поступки. Але є ще одна версія: Скотт Бессент, новий міністр фінансів, міг шепнути Трампу, що іноді краще налякати ринок, ніж довести його до паніки.
Сорос і його команда місяцями готувалися. Вони накопичували короткі позиції проти фунта. 16 вересня 1992 року настав їхній зоряний час. Фонд “Quantum” продав фунти на суму близько 10 мільярдів доларів, створивши паніку на ринку. Банк Англії намагався врятувати ситуацію, піднявши ставки з 10% до 12%, а потім до 15% за один день. Але це не допомогло. Того ж дня Великобританія вийшла з ERM, фунт обвалився на 15%, а Сорос заробив від 1 до 2 мільярдів доларів. Його назвали “людиною, яка зламала Банк Англії”.
А хто стояв за цією операцією в Лондоні? Скотт Бессент. Він очолював лондонське відділення фонду “Quantum” і, за повідомленнями та фінансовими архівами, був одним із ключових виконавців цієї стратегії. Бессент знав, як маніпулювати ринковими очікуваннями, як створювати тиск і як змусити уряд здатися. Він був не просто виконавцем, він розумів, як працює фінансова паніка.
Як це працює? Уявіть: Трамп анонсує тарифи, ринки панікують, а торговельні партнери США починають нервувати. Це створює хаос, але також дає Америці важелі впливу. ЄС, Канада чи Мексика можуть піти на поступки - наприклад, відкрити ринки чи змінити торговельні угоди, - щоб уникнути тарифів. А потім Трамп, за порадою Бессента, робить крок назад, “призупиняючи” тарифи, але вже з виграшною позицією.
Це дуже схоже на тактику Сороса в 1992-му: поставити на слабкість опонента, змусити його панікувати, а потім зібрати прибуток. Бессент, із його досвідом роботи на Сороса, міг підказати Трампу, що агресивний старт із можливістю відступу - це ідеальний спосіб “струснути” ринки, не доводячи їх до краху.:
“Бессент - це Сорос 2.0 у Білому домі”, - пишуть деякі користувачі у X.
Прямих доказів, що Бессент керувався своїм досвідом 1992 року, немає, принаймні, у відкритих джерелах. Але є кілька цікавих моментів. По-перше, Бессент публічно підтримував тарифи, але наголошував, що вони мають бути “стратегічними”. У інтерв’ю для CNBC він казав, що тарифи - це “інструмент переговорів”, а не кінцева мета. По-друге, сам Трамп, відомий своєю імпульсивністю, цього разу діяв із дивовижною гнучкістю: гучний анонс, паніка на ринках, а потім пауза. Це не схоже на його звичний стиль “бити до кінця”.
До того ж, Бессент має репутацію людини, яка вміє читати ринки. Його хедж-фонд Key Square заробляв мільярди, використовуючи глобальні економічні тренди. Якщо хтось і міг порадити Трампу, як зіграти на страхах ринків, то це саме Бессент.
Для звичайних людей це може означати зростання цін, нестабільність на ринках і, можливо, нові торговельні угоди, які змінять правила гри. Для Трампа це шанс зміцнити свій імідж “жорсткого перемовника”. А для Бессента? Можливо, це його зоряний момент, коли він із тіні Сороса виходить на світову арену.
Мені здається, що Трамп і Бессент грають у небезпечну, але захопливу гру. Вони ніби кажуть світу: “Ми можемо налякати вас, але ми також можемо домовитися”. І поки ринки гадають, що буде далі, я не можу позбутися думки, що за лаштунками хтось із досвідом “Чорної середи” уже прораховує наступний хід.
Від гучних обіцянок до несподіваної паузи
Коли Трамп у січні 2025 року вдруге ступив у Білий дім, він не втрачав часу. Його економічна програма була чіткою: захистити американських виробників, повернути робочі місця і змусити світ грати за правилами США. Тарифи стали його головною зброєю. Він анонсував мита на імпорт із Китаю, Канади, Мексики і навіть країн ЄС. Ідея була проста, як молоток: зробити імпорт дорожчим, щоб американські товари стали конкурентнішими. “Це буде найкраща угода для Америки!” - заявляв Трамп, і його “база” вибухала схвальними постами у Х.Але економісти одразу почали бити на сполох. Тарифи, хоч і звучать патріотично, мають побічні ефекти. Вони підвищують ціни для споживачів, ускладнюють торгівлю і можуть спровокувати помсту від інших країн. Аналітики з Bloomberg попереджали, що тарифи Трампа можуть коштувати американським сім’ям до $5000 на рік через зростання цін. BBC навіть назвала економічні розрахунки Трампа “божевільною математикою”, а МВФ попередив про ризик глобальної рецесії. Світові ринки затремтіли: було важко оцінити, що падає швидше: долар чи фондовий ринок.
І ось, коли всі готувалися до повномасштабної торговельної війни, Трамп раптово заявляє, що може “поставити тарифи на паузу”. Що? Той самий Трамп, який обіцяв “ніколи не відступати”? Пости на X вибухнули теоріями: хтось казав, що це через тиск бізнес-лобі, хтось - що Китай пообіцяв поступки. Але є ще одна версія: Скотт Бессент, новий міністр фінансів, міг шепнути Трампу, що іноді краще налякати ринок, ніж довести його до паніки.
Хто такий Скотт Бессент?
Щоб зрозуміти роль Бессента, нам треба повернутися в 1992 рік - рік, коли фінансовий світ здригнувся від “Чорної середи”. Тоді Великобританія була частиною Європейського механізму валютних курсів (ERM), який тримав фунт стерлінгів прив’язаним до німецької марки. Але економіка Британії була в поганому стані: інфляція, слабке зростання, переоцінений фунт. Джордж Сорос, легендарний інвестор і засновник фонду “Quantum”, побачив у цьому шанс століття. Він вирішив зіграти на падінні фунта, поставивши величезні суми на те, що Банк Англії не зможе утримати валюту.Сорос і його команда місяцями готувалися. Вони накопичували короткі позиції проти фунта. 16 вересня 1992 року настав їхній зоряний час. Фонд “Quantum” продав фунти на суму близько 10 мільярдів доларів, створивши паніку на ринку. Банк Англії намагався врятувати ситуацію, піднявши ставки з 10% до 12%, а потім до 15% за один день. Але це не допомогло. Того ж дня Великобританія вийшла з ERM, фунт обвалився на 15%, а Сорос заробив від 1 до 2 мільярдів доларів. Його назвали “людиною, яка зламала Банк Англії”.
А хто стояв за цією операцією в Лондоні? Скотт Бессент. Він очолював лондонське відділення фонду “Quantum” і, за повідомленнями та фінансовими архівами, був одним із ключових виконавців цієї стратегії. Бессент знав, як маніпулювати ринковими очікуваннями, як створювати тиск і як змусити уряд здатися. Він був не просто виконавцем, він розумів, як працює фінансова паніка.
Бессент і Трамп
Тепер перенесемося в 2025 рік. Трамп призначає Бессента міністром фінансів, і той одразу стає одним із головних радників із економічних питань. Дехто припускає, що Бессент міг привнести в Білий дім уроки 1992 року. Ідея проста: тарифи Трампа могли бути не просто економічним рішенням, а частиною стратегії тиску, схожої на ту, що Сорос і Бессент використовували проти фунта.Як це працює? Уявіть: Трамп анонсує тарифи, ринки панікують, а торговельні партнери США починають нервувати. Це створює хаос, але також дає Америці важелі впливу. ЄС, Канада чи Мексика можуть піти на поступки - наприклад, відкрити ринки чи змінити торговельні угоди, - щоб уникнути тарифів. А потім Трамп, за порадою Бессента, робить крок назад, “призупиняючи” тарифи, але вже з виграшною позицією.
Це дуже схоже на тактику Сороса в 1992-му: поставити на слабкість опонента, змусити його панікувати, а потім зібрати прибуток. Бессент, із його досвідом роботи на Сороса, міг підказати Трампу, що агресивний старт із можливістю відступу - це ідеальний спосіб “струснути” ринки, не доводячи їх до краху.:
“Бессент - це Сорос 2.0 у Білому домі”, - пишуть деякі користувачі у X.
Прямих доказів, що Бессент керувався своїм досвідом 1992 року, немає, принаймні, у відкритих джерелах. Але є кілька цікавих моментів. По-перше, Бессент публічно підтримував тарифи, але наголошував, що вони мають бути “стратегічними”. У інтерв’ю для CNBC він казав, що тарифи - це “інструмент переговорів”, а не кінцева мета. По-друге, сам Трамп, відомий своєю імпульсивністю, цього разу діяв із дивовижною гнучкістю: гучний анонс, паніка на ринках, а потім пауза. Це не схоже на його звичний стиль “бити до кінця”.
До того ж, Бессент має репутацію людини, яка вміє читати ринки. Його хедж-фонд Key Square заробляв мільярди, використовуючи глобальні економічні тренди. Якщо хтось і міг порадити Трампу, як зіграти на страхах ринків, то це саме Бессент.
Що це означає для світу?
Тарифи Трампа, їхній гучний старт і раптова пауза - це не просто економічна політика. Це гра на нервах, де ставки - глобальна торгівля, валюти і політичний вплив. Якщо Бессент справді привніс у Білий дім уроки “Чорної середи”, то ми, можливо, стали свідками нової фінансової драми. Але на відміну від 1992 року, коли Сорос і Бессент грали проти однієї валюти, цього разу на кону вся світова економіка.Для звичайних людей це може означати зростання цін, нестабільність на ринках і, можливо, нові торговельні угоди, які змінять правила гри. Для Трампа це шанс зміцнити свій імідж “жорсткого перемовника”. А для Бессента? Можливо, це його зоряний момент, коли він із тіні Сороса виходить на світову арену.
Мої думки: геніальність чи ризик?
Чесно кажучи, я вражений хитрістю цієї можливої стратегії. Якщо Бессент і справді стоїть за паузою в тарифах, то він зіграв як справжній шахіст. Але є й інша сторона: тарифи - це не просто фінансова гра, вони зачіпають життя мільйонів людей. Якщо план провалиться, США можуть опинитися в ізоляції, а економіка зазнає удару. Історія 1992 року показала, що Бессент уміє вигравати, але чи спрацюють його старі трюки в 2025-му?Мені здається, що Трамп і Бессент грають у небезпечну, але захопливу гру. Вони ніби кажуть світу: “Ми можемо налякати вас, але ми також можемо домовитися”. І поки ринки гадають, що буде далі, я не можу позбутися думки, що за лаштунками хтось із досвідом “Чорної середи” уже прораховує наступний хід.