ВІЛ - це вірус, що вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, що робить їх більш сприйнятливими до інфекцій.
Саме тому вакцинуватися ВІЛ-позитивним не просто можна, а необхідно.
Коли людина отримує вакцину, її імунна система виробляє антитіла, а також клітини, що здатні боротися зі збудниками, формується імунна пам'ять щоб у майбутньому захистити організм від інфекції.
ВІЛ може послабити імунну систему і ускладнити боротьбу з інфекціями. Тому людям, які живуть з ВІЛ, рекомендовано вакцинуватися не лише тими щепленнями, що включені до обов’язкового календаря щеплень, а й також мати додаткові щеплення.
Імунізація ВІЛ-позитивних дещо відрізняється від людей, що не мають вірусу. Але не так кардинально, як може здаватися.
Людям, що живуть з ВІЛ, можна робити практично всі щеплення. Всі інактивовані вакцини, тобто вакцини, що не містять живих організмів - безпечні для ВІЛ-інфікованих.
Щеплення живими вакцинами має певні особливості. Для цього людям з ВІЛ необхідно знати свій імунний статус (кількість імунних клітин у крові - CD4+ лімфоцитів).
Щеплення проти кору, вітрянки, краснухи та паротиту робляться виключно живим вакцинами, що містять живі ослаблені мікроорганізми. Тому ці вакцини вводяться лише при кількості клітин вище 200 клітин в мікролітрі (CD4+ >200 кл/мкл).
Якщо кількість клітин є нижчим за 200 клітин, лікар радитиме зачекати з вакцинацією. Регулярний прийом антиретровірусної терапії (АРТ) поступово знижує вірусне навантаження, а отже імунний статус підвищується - збільшується кількість CD4+ лімфоцитів.
Важливо: Перед щепленнями живими вакцинами необхідно проконсультуватися з лікарем - він повинен оцінити імунний статус та підтвердити, що вакцини не спричинять вам шкоди.
ВІЛ-інфіковані, як і люди без ВІЛ, однаково потребують захисту від дифтерії, правця, кашлюку тощо.
Разом з тим такі інфекції як гепатит B, грип та деякі інші інфекції для людей, що живуть з ВІЛ, можуть мати тяжчий перебіг, вищий ризик виникнення ускладнень, необхідність госпіталізації. Це пов'язано з порушеннями в імунній системі.
Які щеплення рекомендовані як додаткові та основні для ВІЛ-інфікованих у відповідності до настанов CDC (Центр з контролю захворювань США):
Некон'юговано вакцину (захищає проти 23 різновидів бактерії пневмокок) необхідно ввести повторно - через 5 років від першого введення.
Хронічний перебіг гепатиту В з часом призводить до того, що печінка неспроможна виконувати свої функції - дезінтоксикацію, вироблення білків, тощо... Можливі наслідки цього - ризик смерті від цирозу та раку печінки.
Сам збудник гепатиту В - вірус, є дуже стійким у зовнішньому середовищі. Він дуже небезпечний, адже для зараження вистачає незначної кількості крові або біологічних рідин носія.
Непоодинокі випадки, коли ВІЛ-інфіковані додатково мають у своєму організмі гепатит С. Цей вірус у поєднанні з вірусом гепатиту В прискорює процес незворотніх уражень печінки.
Якщо ж до хронічного гепатиту В або С доєднується гепатит А (у народі відомий, як Боткіна), захворювання в сукупності можуть призвести до блискавичного перебігу запалення печінки та смерті.
На жаль, є вірогідність, що після вакцинації імунітет не сформується. Це особливості ураження імунної системи ВІЛ-інфекцією. Якщо так стається - вакцинацію повторюють або проводять її подвійною дозою вакцини, щоб досягти повноцінного рівня захисту.
Щодо щеплення від гепатиту А - зазвичай його роблять двічі. У випадку, якщо людина є носієм ВІЛ-інфекції - вакцинацію проводять у три етапи.
Дифтерія також викликається бактерією, що здатна виробляти токсин, але передається повітряно-крапельним шляхом від людини до людини. Токсин збудника дифтерії часто вражає серце.
Профілактика від цих інфекцій проводиться разом, зазвичай у дитячому віці.
Разом з тим, ревакцинацію дорослим необхідно робити кожні 10 років.
Тому незважаючи на раніше проведені щеплення проти кору, пацієнтам з ВІЛ, у разі контакту з хворим на кір, обов’язково необхідно ввести дом'язевий імуноглобулін.
КПК - "жива" вакцина, отже, перед щепленням обов’язкова консультація з лікарем та перевірка рівня імунітету (показник рівня CD4+ лімфоцитів повинен бути більше 200 клітин/мкл).
Ця бактерія небезпечна переважно для дітей перших років життя та осіб з порушеною функцією селезінки аби з її відсутністю.
Серед проявів менінгококової інфекції найнебезпечнішим є так званий "менінгококовий сепсис" - менінгококцемія.
Іншим частим її проявом є менінгіт – запалення оболонок головного або спинного мозку людини. Це один із найнебезпечніших видів хвороби, що призводить до невідкладних станів та має високий ризик смерті.
У більшості країн вакцину проти папіломавірусної інфекції вводять лише дівчатам від 9 років, а також жінкам. Але в деяких країнах це щеплення вже рекомендоване також і хлопчикам, наприклад, у США, Великобританії та Ізраїлі.
Вакцинація від папіломавірусу дозволяє зупинити його передавання від людини до людини, краще захищає дівчат від розвитку в майбутньому раку шийки матки, а як дівчат, так і хлопців — від раку порожнини рота і горла, статевих органів і ануса.
Людям, що живуть з ВІЛ, для захисту від папіломавірусної інфекції, незалежно від виробника, вакцини та віку вакцинації, потрібно ввести 3 дози вакцини.
Отже, вакцинація людей, що живуть з ВІЛ зводиться до двох головних особливостей:
Саме тому вакцинуватися ВІЛ-позитивним не просто можна, а необхідно.
Коли людина отримує вакцину, її імунна система виробляє антитіла, а також клітини, що здатні боротися зі збудниками, формується імунна пам'ять щоб у майбутньому захистити організм від інфекції.
ВІЛ може послабити імунну систему і ускладнити боротьбу з інфекціями. Тому людям, які живуть з ВІЛ, рекомендовано вакцинуватися не лише тими щепленнями, що включені до обов’язкового календаря щеплень, а й також мати додаткові щеплення.
Імунізація ВІЛ-позитивних дещо відрізняється від людей, що не мають вірусу. Але не так кардинально, як може здаватися.
Людям, що живуть з ВІЛ, можна робити практично всі щеплення. Всі інактивовані вакцини, тобто вакцини, що не містять живих організмів - безпечні для ВІЛ-інфікованих.
Щеплення живими вакцинами має певні особливості. Для цього людям з ВІЛ необхідно знати свій імунний статус (кількість імунних клітин у крові - CD4+ лімфоцитів).
Щеплення проти кору, вітрянки, краснухи та паротиту робляться виключно живим вакцинами, що містять живі ослаблені мікроорганізми. Тому ці вакцини вводяться лише при кількості клітин вище 200 клітин в мікролітрі (CD4+ >200 кл/мкл).
Якщо кількість клітин є нижчим за 200 клітин, лікар радитиме зачекати з вакцинацією. Регулярний прийом антиретровірусної терапії (АРТ) поступово знижує вірусне навантаження, а отже імунний статус підвищується - збільшується кількість CD4+ лімфоцитів.
Важливо: Перед щепленнями живими вакцинами необхідно проконсультуватися з лікарем - він повинен оцінити імунний статус та підтвердити, що вакцини не спричинять вам шкоди.
Які щеплення рекомендовані ВІЛ-позитивним
ВІЛ-інфіковані, як і люди без ВІЛ, однаково потребують захисту від дифтерії, правця, кашлюку тощо.
Разом з тим такі інфекції як гепатит B, грип та деякі інші інфекції для людей, що живуть з ВІЛ, можуть мати тяжчий перебіг, вищий ризик виникнення ускладнень, необхідність госпіталізації. Це пов'язано з порушеннями в імунній системі.
Які щеплення рекомендовані як додаткові та основні для ВІЛ-інфікованих у відповідності до настанов CDC (Центр з контролю захворювань США):
Вакцинуватися необхідно щороку до початку сезону (початок листопаду). Щеплення від грипу діє один рік.
Необхідно пройти вакцинацію проти пневмококової інфекції. Для цього використовують два типи вакцин - кон'юговані (з білком носієм) та некон'юговані (без білка носія).
Некон'юговано вакцину (захищає проти 23 різновидів бактерії пневмокок) необхідно ввести повторно - через 5 років від першого введення.
У людей, що живуть з ВІЛ, імунна система слабша, адже має порушення. Цей фактор робить хворих на ВІЛ дуже вразливими до розвитку хронічного гепатиту В.
Хронічний перебіг гепатиту В з часом призводить до того, що печінка неспроможна виконувати свої функції - дезінтоксикацію, вироблення білків, тощо... Можливі наслідки цього - ризик смерті від цирозу та раку печінки.
Сам збудник гепатиту В - вірус, є дуже стійким у зовнішньому середовищі. Він дуже небезпечний, адже для зараження вистачає незначної кількості крові або біологічних рідин носія.
Непоодинокі випадки, коли ВІЛ-інфіковані додатково мають у своєму організмі гепатит С. Цей вірус у поєднанні з вірусом гепатиту В прискорює процес незворотніх уражень печінки.
Якщо ж до хронічного гепатиту В або С доєднується гепатит А (у народі відомий, як Боткіна), захворювання в сукупності можуть призвести до блискавичного перебігу запалення печінки та смерті.
На жаль, є вірогідність, що після вакцинації імунітет не сформується. Це особливості ураження імунної системи ВІЛ-інфекцією. Якщо так стається - вакцинацію повторюють або проводять її подвійною дозою вакцини, щоб досягти повноцінного рівня захисту.
Щодо щеплення від гепатиту А - зазвичай його роблять двічі. У випадку, якщо людина є носієм ВІЛ-інфекції - вакцинацію проводять у три етапи.
Правець - серйозне захворювання, що викликається токсином, який продукується бактерією, якщо вона потрапляє в рану. Збудник потрапляє в рану при травмі. Токсин уражає нервову систему, з розвитком сильних судом.
Дифтерія також викликається бактерією, що здатна виробляти токсин, але передається повітряно-крапельним шляхом від людини до людини. Токсин збудника дифтерії часто вражає серце.
Профілактика від цих інфекцій проводиться разом, зазвичай у дитячому віці.
Разом з тим, ревакцинацію дорослим необхідно робити кожні 10 років.
Дві дози вакцини КПК захищають від кору, краснухи і паротиту на усе життя. Разом з тим варто пам'ятати, що рівень та сила імунної відповіді на вакцинацію можуть бути дещо нижчими у порівнянні з людьми, що живуть без ВІЛ.
Тому незважаючи на раніше проведені щеплення проти кору, пацієнтам з ВІЛ, у разі контакту з хворим на кір, обов’язково необхідно ввести дом'язевий імуноглобулін.
КПК - "жива" вакцина, отже, перед щепленням обов’язкова консультація з лікарем та перевірка рівня імунітету (показник рівня CD4+ лімфоцитів повинен бути більше 200 клітин/мкл).
Мінігокок - бактерія, що має 13 розновидів, які називаються літерами латинського алфавіту. Серед цих 13 різновидів в Україні найчастіше ураження викликають менінгококи типу В.
Ця бактерія небезпечна переважно для дітей перших років життя та осіб з порушеною функцією селезінки аби з її відсутністю.
Серед проявів менінгококової інфекції найнебезпечнішим є так званий "менінгококовий сепсис" - менінгококцемія.
Іншим частим її проявом є менінгіт – запалення оболонок головного або спинного мозку людини. Це один із найнебезпечніших видів хвороби, що призводить до невідкладних станів та має високий ризик смерті.
Папіломавірус людини надзвичайно поширений. Найчастіше передається через статевий контакт і більшість людей інфікується саме невдовзі після початку статевого життя. Інфекція викликає рак шийки матки — один із найпоширеніших видів раку.
У більшості країн вакцину проти папіломавірусної інфекції вводять лише дівчатам від 9 років, а також жінкам. Але в деяких країнах це щеплення вже рекомендоване також і хлопчикам, наприклад, у США, Великобританії та Ізраїлі.
Вакцинація від папіломавірусу дозволяє зупинити його передавання від людини до людини, краще захищає дівчат від розвитку в майбутньому раку шийки матки, а як дівчат, так і хлопців — від раку порожнини рота і горла, статевих органів і ануса.
Людям, що живуть з ВІЛ, для захисту від папіломавірусної інфекції, незалежно від виробника, вакцини та віку вакцинації, потрібно ввести 3 дози вакцини.
Отже, вакцинація людей, що живуть з ВІЛ зводиться до двох головних особливостей:
- ВІЛ-позитивним потрібен більший захист, тому треба приділити питанню вакцинації особливу увагу.
- У людей з ВІЛ не завжди формується повноцінний імунітет. Тому після вакцинації можливо знадобиться перевірити чи сформувалися антитіла до захворювання за допомогою тестування в лабораторії.
